Українці, чиї прізвища звучать як Темір, Дулепа чи Кобан, можуть бути прямими нащадками половецьких ханів та воїнів. Генеалогічне товариство «Рідні» у своєму Facebook оприлюднило список із 17 сучасних родових імен, що мають давнє тюркське коріння та збереглися до наших днів завдяки глибокій історичній інтеграції.

У період з XI по XIV століття українські степи були домом для могутнього тюркського народу половців. Згодом ці племена асимілювалися з місцевим населенням, але їхній генетичний та культурний слід залишився у родових іменах. Сьогодні в Україні живуть люди з прізвищами, які колись належали степовим правителям, хоча деякі з них вже на межі зникнення.

Найпоширенішими серед таких імен є Темір (164 носії), Дулепа (159) та Кобан (157). Також зустрічаються Кобяк, Куря, Тертер'ян, Мандула та Салават. Менш численні носії мають прізвища Ямула, Кейран, Котян, Сугрін, Алак та Алперін. Існують і унікальні випадки, як-от Умуль, який має лише одного носія, або Акуш і Шарк, які вже зникли з українського простору.

Історичні дослідження спростовують стереотип про виключно ворожі стосунки між Київською Руссю та половцями. Протягом трьох століть ці народи тісно співіснували, укладаючи династичні шлюби та воюючи в союзі. Руські князі часто брали за дружин доньок половецьких ханів, а воїни цілими родами переходили на службу до князів, отримуючи землі та християнське хрещення.

Саме через ці процеси тюркська кров та мовні елементи природним чином проникли у вищі верстви суспільства, а згодом і в народ. Сучасні прізвища половецького походження є не запозиченням, а прямим спадком багатовікового змішування культур, що сформували сучасну українську ідентичність.