Наближення річниці Чорнобильської катастрофи нагадує про важливість ядерної безпеки для кожного жителя країни. Двадцять шестого квітня 1986 року сталася аварія на четвертому енергоблоці, яка стала найбільшою техногенною катастрофою в історії атомної енергетики. Ця подія змінила підходи до безпеки в світі та підкреслила системні проблеми радянської влади.

Події розгорталися вночі, коли експеримент на четвертому енергоблоці передбачав перевірку турбіни після зупинки реактора. Конструктивні недоліки реактора типу РБМК-1000, його нестабільність на низьких потужностях, у поєднанні з помилками персоналу призвели до різкого стрибка потужності. Висновки вже були зроблені після суду над Анатолієм Дятловим та першим директором Віктором Брюханов, головною причиною ставши їхня лаву підсудних.

Після вибуху влада СРСР не одразу повідомила населення про небезпеку. Про радіації не знали ані пожежники, ані медики, ані мешканці Прип'яті, а перші ліквідатори померли в муках протягом декількох днів. Евакуація міста розпочалася лише через понад тридцять шість годин після аварії, але людям казали про повернення додому за три дні.

Пошкодження реакторів та забруднення повітря почалися, коли вітер повернувся у бік Києва. Офіційна інформація з'явилася тільки ввечері 28 квітня, а вшанування на святковий парад у Києві сталося 1 травня, хоча рівень радіації перевищував допустимий у десятки разів. Радянське керівництво ухвалило рішення про евакуацію з тридцятикілометрової зони лише на дев'ятий день.

Масштаби впливу включають близько мільйон двісті п'ятдесят тисяч квадратних кілометрів забруднених територій. ООН та ВООЗ оцінюють можливу кількість смертей приблизно до чотирьох тисяч осіб у довгостроковій перспективі. Жертвами стали десятки тисяч людей, які отримали онкологічні діагнози чи народили діти-інваліди через злочинне мовчання.

Близько шістсот тисяч осіб брали участь у подоланні наслідків у найнебезпечніших умовах. Смертельну дозу можна було отримати за кілька хвилин, а на ліквідацію відправляли солдат строкової служби у саморобному захисті. Значна шкода зазнала екосистема, і тисячі населених пунктів були забруднені.

Харківська область була одним із регіонів, звідки направляли велику кількість ліквідаторів. Сьогодні в Харкові та області проживають тисячі осіб зі статусом постраждалих, які потребують соціальної та медичної підтримки. Їх внесок у перемогу над катастрофою лишається прикладом самовідданості.

Після 2022 року Росія фактично продовжила практику нехтування ядерною безпекою. Російські війська захопили ядерні об'єкти, а їхнє утримання загрожує усій Європі. Світ не повинен допустити ядерного тероризму, і Президент України Володимир Зеленський закликає змусити Росію припинити атаки на захисні споруди станцій.