ThePharmaMedia підготувала огляд 50 найбільших угод M&A на світовому фармринку, оголошених і завершених за останні 10 років. Нас цікавило, які саме активи були об’єктом придбань, хто був інвесторами, якими були їхні мотиви/очікування, а також якими були результати для інвесторів. Рейтинг базується на публічно заявленій вартості транзакцій (headline value) у доларах США.

Для деяких операцій враховуються умовні платежі, платежі за досягнення цільових орієнтирів (milestones або CVR), якщо ця сума була використана ринком і компаніями як декларована вартість. Для угод з купівлі компаній-виробників і зрілих фармацевтичних компаній ключове питання — наскільки ця покупка дійсно диверсифікувала доходи, зміцнила присутність на ринку, збільшила масштаб бізнесу.

Для покупок біотехнологічних компаній та стартапів основним ризиком є залежність оцінки від одного або двох клінічних активів, особливо якщо значна частина ціни грунтується на очікування майбутніх досягнень. Для аптечних роздрібних продавців і дистрибʼюторів ключову роль відіграють антимонопольні обмеження, щільність мережі, логістика та контрактна сила щодо постачальників і пацієнтів.

Для сервісних компаній важливо контролювати інфраструктуру для розробки, досліджень і виробництва, тобто всього того, без чого біофармацевтика не може масштабуватися. Огляд було підготовлено на основі офіційних пресрелізів компаній, річних звітів, матеріалів SEC і Reuters, а також галузевих оглядів, використаних для початкового відбору кандидатів на рейтинг.

Для деяких операцій у сфері біотехнологій та приватних компаній фінансовий профіль цільової групи обмежений, оскільки самі компанії не розкривали повний дохід або не було суттєвих доходів. У таких випадках ми зазначили ці обставини, а також стадію розробки, тип портфеля чи тип наукової платформи. Ось що ми побачили в даному огляді.

Угорі рейтингу за критерієм вартості угод домінують угоди з виробниками ліків та інноваційними біотехнологічними компаніями. Помітно менше операцій з фармацевтичною роздрібною торгівлею та фармацевтичною дистрибуцією у справді великих масштабах. Точніше кажучи, в рейтинг потрапили дві такі угоди.

Сегмент наукових і виробничих послуг (наукові / CRO / CDMO) також незначний. Там купували інфраструктуру для розробки, виробництва та досліджень. Більшість придбань інноваційних біотехнологічних компаній пояснюються кількома причинами: наближенням кінця наявних патентів (patent cliff), відсутністю власних розробок на пізніх стадіях, прагненням диверсифікації.

Чим ближчі патентні «обриви» (patent cliff) і чим дорожчими стають внутрішні помилки R&D, тим вища готовність великих фармацевтичних компаній купувати зовнішній портфель досліджень і розробок (pipeline). Значну частку закупівель здійснили кілька великих світових компаній, зокрема AbbVie, Bristol Myers Squibb, Eli Lilly, Merck, Novartis, Pfizer, Sanofi в рамках диверсифікації, посилення сегментних портфелів і зміцнення позиції в дослідженнях нових терапій.

Найризикованішими кейсами десятиліття були придбання біотехнологічних компаній з одним активом (однією діючою речовиною). Найпереконливіші позитивні результати частіше спостерігалися, коли покупець отримував або існуючу комерційну одиницю, або платформу з кількома джерелами майбутнього доходу, а не одну наукову гіпотезу.

Всі п’ятдесят угод поділені на п’ять груп. Перша група — це угоди з купівлі виробників ліків і великих біотехнологічних компаній. Друга група — це угоди з купівлі інноваційних біотехнологічних компаній і стартапів.

Третя група — це угоди з науковими, сервісними та інфраструктурними фармацевтичними компаніями. Четверта група — угоди з купівлі оптових компаній. Пʼята група — це угоди з купівлі роздрібних мереж.

Нумерація кожної окремої транзакції відповідає її номеру відповідно до критерію фінансового розміру транзакції.