Чи є в Україні куди вкладати великі гроші на відбудову і звідки їхати брати? Ці питання обговорювали в ефірі подкасту «Що з економікою?» Центру економічної стратегії. На них відповідав Олександр Кравченко, керівний партнер українського офісу McKinsey, який працює з урядами та великим бізнесом у всьому світі.

Експерт підтвердив, що сума у $700–800 млрд, яку називає уряд у рамках плану Prosperity Plan, є цілком обґрунтованою. ВВП України сьогодні перевищує $200 млрд, і якщо врахувати темпи зростання в 5% на наступні 10 років, то для підтримки адекватних темпів розвитку країні дійсно потрібно залучити таку кількість інвестицій. Звіт Світового банку також підтримує цей діапазон, вказуючи на необхідність $590 млрд.

Головним джерелом фінансування мають стати приватні інвестиції, оскільки бюджетна система залишатиметься обмеженою через витрати на армію та соціальні виплати. Україна має суттєво розраховувати на іноземний приватний капітал, адже внутрішні заощадження та активи банків, які переважно вкладені в держоблігації, недостатні для масштабної відбудови.

Щоб залучити іноземних інвесторів, держава має працювати над зниженням ризиків на макрорівні. Важливими інструментами стануть військове страхування, забезпечення конкурентної вартості боргового капіталу та макрофінансова стабільність. Світовий банк вже розробив подібні механізми для державних проєктів, але Україні потрібно більше таких інструментів, зокрема для стимулювання приватного сектору.

Фокус інвестицій має бути на експортно-орієнтованих галузях, оскільки внутрішній ринок буде обмеженим. Пріоритетними секторами названо енергетику, видобуток критичних та стратегічних матеріалів, рідкісноземельних елементів, точкове машинобудування та розвинений ВПК. У цих сферах вже є попит на міжнародний офтейк та можливість укладати довгострокові контракти.

Проблема полягає не в відсутності ідей, а в тому, що багато бізнесів не готові витрачати ресурси на підготовку bankable-проєктів у умовах невизначеності. Держава має визначати стратегічні пріоритети, спрощувати регулювання відповідно до європейських стандартів та координувати з донорами програми концесійного капіталу для підтримки проєктів у фазі високих ризиків.

Україна має стратегічні переваги: близькість до Європи та геополітична інтеграція. Для багатьох європейських компаній постачання з України є більш стабільним варіантом, ніж з Близького Сходу. Тому важливо вже зараз вести інвесторів і донорів за руку, реалізовувати проєкти та створювати комфортні умови для їхньої роботи, щоб не втрачати конкурентні позиції на світовому ринку.