Президент Володимир Зеленський останніми днями заявив про активність на кордоні з Білоруссю. За даними розвідки, там ведеться розбудова доріг та налагодження артилерійських позицій. Мережа повною мірою активізулася зі слухами про можливий наступ з боку країни-сателіта Росії. Питання залишається: чи є реальна загроза, або це інформаційна кампанія.

Військовий експерт Іван Ступак зазначив, що інфраструктурні зміни не є вирішальним фактором. Облаштування позицій без збільшення живої сили не говорить про готовність до атаки. Якщо ж кількість особового складу перевищує п'ять тисяч, це може свідчити про серйозніший план.

Паніку розганяти немає сенсу, адже армія Білорусі має специфічні особливості. Олександр Лукашенко розвиває відносини з США і не зацікавлений у війні. Його військові залишилися в радянських рамках і потребують сучасного укомплектування.

Досвід попередніх років показує, що Білорусь готується до конфлікту з 2022 року. Силовий блок країни фактично контролюється російськими інструкторами. Питання лише в тому, куди буде спрямовано удар за наказом Москви: на Україну чи на країни Балтії.

Найбільша загроза зосереджена на Донбасі, де планується головний наступ. Для окупантів це важливо для заяв про досягнення цілей спеціальної операції. Українські фортифікаційні споруди запобігають швидкій втраті контролю над територією.

Росіяни розраховують змусити Збройні сили України розосередити ресурси. Додаткова точка напруги на північній ділянці фронту вимагатиме підсилення в Сумській чи Харківській областях. Логіка ворога спрямована на зникнення сил там, де вони потребуються найбільше.