Попри активне залучення населенням та бізнесом коштів у державні облігації, сума в 2 трильйони гривень не здатна повністю закрити бюджетний дефіцит України. Економіст та фінансовий аналітик Олексій Кущ наголошує, що внутрішні джерела фінансування покривають лише чверть потреби, тоді як три чверті дефіциту покриваються за рахунок зовнішньої допомоги та грантів.

Станом на початок 2026 року Мінфін залучив понад 158 мільярдів гривень лише за перші три місяці, а за весь час війни через первинні аукціони зібрано близько 2 185 мільярдів гривень. Однак річний дефіцит бюджету сягає приблизно 40 мільярдів доларів або 19 відсотків ВВП, що в перерахунку на гривню з урахуванням скритих грантів становить до 2 трильйонів гривень. Тобто, внутрішній ринок компенсує лише вартість одного річного дефіциту, тоді як у середньому три з чотирьох років бюджет фінансувався зовнішніми джерелами.

Дані Національного банку України свідчать, що структура власності облігацій залишається зміщеною на користь великих гравців. Юридичні особи, зокрема банки, тримають портфель ОВДП на суму 1 203,7 мільярда гривень, тоді як фізичні особи володіють лише 131,6 мільярда. При цьому банки та НБУ є ключовими власниками, контролюючи понад 943 мільярди та 660 мільярдів гривень відповідно, що підтверджує тезу про домінування державного сектору та фінансових установ у ринку.

Для приватних інвесторів ОВДП залишаються привабливим інструментом з дохідністю від 10 до 15 відсотків, а на вторинному ринку вона може сягати 20 відсотків. Однак експерти радять обирати короткострокові облігації до півроку для мінімізації ризиків. Важливо також пам'ятати, що, хоча дохідність не оподатковується податком на доходи фізичних осіб, з неї стягується військовий збір.

Цікавим є спостереження за поведінкою різних груп інвесторів: населення, бізнес та банки переважно інвестують у гривневі облігації, тоді як представники правлячого класу, судячи з декларацій, обирають доларові випуски. Це свідчить про різну оцінку валютних ризиків різними учасниками ринку, де приватні особи готові ризикувати заради високої номінальної дохідності в національній валюті.