Володимир Путін наполягає на проведенні параду до Дня перемоги на Красній площі, попри реальну загрозу українських ударів, що може зірвати захід. Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) стверджують, що така впертість диктатора є прямим свідченням його небажання прийняти сучасні реалії війни та бажання будь-що зберегти ілюзію контролю.

Кремль у дні, що передували 9 травня, дедалі гучніше погрожував Україні, зокрема масованими балістичними ударами по центру Києва, у разі спроб зірвати свято. ISW пояснює це тим, що вимоги про припинення вогню були навмисною спробою створити відчуття влади, уникаючи водночас ганьби від можливих провалів під час святкування.

Маніакальна зацикленість на параді, навіть попри ризики ескалації, підкреслює відчайдушне прагнення Путіна відновити уявну велич Росії, яку вона мала в часи СРСР. Диктатор позиціонує себе як сучасного Сталіна, а війну в Україні — як еквівалент Другої світової для нинішніх поколінь росіян.

У своїй промові Путін намагався згуртувати суспільство, стверджуючи, що успіхи СРСР надихають окупантів, а єдність фронту і тилу є ключем до перемоги. Аналітики зазначають, що це свідчить про усвідомлення Кремлем зростаючих втрат, які вже наближаються до 1% від населення Росії, та необхідність переконати людей, що ці жертви є необхідними для боротьби з «більшим злом».

Парад 9 травня в Москві пройшов у скороченому форматі: без техніки, з мінімумом іноземних гостей та колоною північнокорейських солдатів. За тривалістю захід став рекордсменом, розтягнувшись на 45 хвилин, що аналітики характеризують як нудне та ганебне видовище, яке не змогло приховати реального стану речей.