На українському ринку нафтопродуктів спостерігається стійке зростання напруженості: ціни на дизельне пальне залишаються штучно завищеними, попри стабільну ситуацію на світовому ринку нафти. За оцінками експертів, поточна вартість пального на автозаправках є результатом спекулятивних дій, а не реальних економічних умов.

Юрій Корольчук, експерт Інституту енергетичних досліджень, наголошує, що обґрунтована ціна дизеля мала б бути щонайменше на 10 гривень нижчою за фактичну, яка фіксується на АЗС у травні 2026 року. За його словами, це пояснюється відсутністю належного державного контролю, що дозволяє роздрібним мережам отримувати надприбутки за рахунок необґрунтованої маржі.

Основними факторами, що стримують зниження вартості пального, є зниження попиту та психологічний тиск на ринок. Зменшення обсягів споживання змушує операторів компенсувати втрати завдяки підвищенню націнки на кожному літрі. При цьому символічні знижки на кілька копійок створюють ілюзію турботи про клієнтів, але фактично мережі намагаються утримати максимальний рівень цін.

Логістичні витрати та акцизи залишаються передбачуваними і не можуть пояснити зростання цін на 10 гривень за літр. Без втручання держави оператори не мають мотивації знижувати ціну одразу на 5–6 гривень, навіть коли світова кон'юнктура сприяє здешевленню пального.

Найближчим часом суттєвого зниження вартості дизельного пального очікувати не варто. Ринкові оператори, ймовірно, продовжуватимуть залучати клієнтів дрібними акціями, зберігаючи при цьому високий рівень прибутків. Це створює додатковий фінансовий тиск на аграрний сектор, який активно використовує дизель під час весняно-польових робіт, а також на транспортну галузь.

Експерти наголошують на необхідності посиленого контролю з боку державних органів за формуванням маржі в роздрібних мережах. Тільки втручання влади може захистити споживачів від необґрунтованих витрат і повернути ціни на пального до ринкової справедливості.