Євдокії було 26 років, коли сталася катастрофа, і її діти помирали одне за одним. Над ліквідацією наслідків аварії працювали тисячі людей в умовах високої радіації. Тисяча ліквідаторів заливали бетон у зруйнований реактор, а хтось готував їжу. Сьогодні ця трагічна історія нагадує про загрозу, яка залишається. Російські дрони наближають радіацію до жителів знову.

Сарни на Рівненщині знаходяться за 300 кілометрів від станції. Це місце увійшли до четвертої зони, яка вважається менш забрудненою. Але люди з дитинства мали посвідчення мешканців зони. Десь вітер дув у наш бік і приносив радіоактивну хмару. В селі бабусі перевіряли ягоди на радіацію перед продажем.

Після аварії у дітей діагностували проблеми зі щитовидною залозою та анемію. Лікарі вмовляли не народжувати через страшні наслідки радіації. Батьки втратили здоров'я після роботи в зоні, помираючи рано. Серед колег мало хто прожив довше п'ятидесяти років життя.

Нинішній директор станції зазначив, що якщо казати про відсутність загрози, це буде неправда. Російські безпілотники постійно літають над територією зони відчуження. Будь-яке влучання в ядерний об'єкт може призвести до нової катастрофи. Наслідки можуть забруднити навколишнє середовище.

Щороку 26 квітня в Сарнах збираються в парку біля пам'ятного дзвону. Там вшановують жертв аварії та нагадують про небезпеку. Пам'ятників жертвам катастрофи багато по всій Україні. Пам'ять допомагає зберегти правду та безпеку.