Міжнародний день праці, який у СРСР відзначали 1 травня під назвою Міжнародний день солідарності трудящих, насправді не був радянським винаходом. Радянська влада лише "підгледіла" це свято у США, де воно виникло як символ боротьби робітників за свої права. На це вказав політичний експерт та журналіст Юрій Чевордов.

Приводом для заснування свята стали трагічні події 1 травня 1886 року в Чикаго. Тоді десятки тисяч людей вийшли на площу Хеймарт страйкувати із вимогою запровадження восьмигодинного робочого дня. У певний момент на акції пролунав вибух, що призвело до арештів активістів, хоча влада навіть не знала, хто саме кинув бомбу.

Пізніше цей процес був визнаний несправедливим, а самі події стали символом міжнародного робітничого руху. Саме тому у 1889 році на міжнародному конгресі в Парижі було ухвалено рішення щороку відзначати 1 травня як День солідарності трудящих. Це була ініціатива, що об'єднувала людей різних країн у боротьбі за базові соціальні права.

В Україні це свято вперше відзначили у Львові вже у 1890 році – без будь-якої політичної символіки чи культу лідерів. Тоді це була мирна акція робітників різних національностей, які вимагали гідних умов праці. Втім, у ХХ столітті зміст свята суттєво змінився.

У Радянському Союзі 1 травня перетворили на інструмент пропаганди. Щороку його святкували із обов'язковими демонстраціями та показовими проявами лояльності до влади. Таким чином, первинна ідея боротьби за права працівників була підмінена масовими заходами під контролем держави.

Сьогодні День праці відзначають у понад сотні країн світу, зокрема в Україні, і більшість із них ніколи не мали стосунку до СРСР. Це ще раз підтверджує: свято має міжнародне коріння, а не радянське походження.