Державний борг України станом на 31 березня 2026 року перевищив позначку у $210,8 млрд, що у перерахунку на кожного жителя країни становить понад $7200. Цей показник за останні п'ятнадцять років зріс майже у вісім разів, що викликає занепокоєння серед громадян щодо майбутнього навантаження на сімейні бюджети.

Експерт Олег Белінський наголошує, що жоден українець не отримає рахунок на сплату цієї суми напряму, оскільки державний борг не є особистим кредитом. Проте реальне навантаження відчується через те, що на обслуговування боргу у 2026 році з бюджету виділено понад 1,17 трлн грн. Це кошти, які могли б піти на соціальні програми чи відновлення інфраструктури.

Для порівняння, теперішній борг на одного українця дорівнює приблизно 1,2–1,3 річної зарплати, тоді як у Польщі цей показник становить 0,7–0,8 річного доходу. Ключова відмінність полягає в темпі зростання: Україна досягла таких масштабів за кілька років війни, тоді як у європейських країнах цей процес тривав десятиліттями.

Різке збільшення заборгованості зумовлене повномасштабним вторгненням та демографічною кризою. Якщо у 2021 році борг становив 49% ВВП, то наприкінці 2025 року він сягнув 98,5%, а у 2026 році може перевищити 108%. Менша кількість населення на підконтрольній території призводить до того, що борг ділиться на меншу кількість людей, швидше зростаючи на душу населення.

Попри стрімке зростання, Україна поки що уникає боргової кризи завдяки пільговим кредитам від МВФ, ЄС та США. Зокрема, кредит ЄС на 90 млрд євро передбачає погашення за рахунок репараційних виплат РФ, і Україна не несе за нього відповідальності. Однак залежність від зовнішньої допомоги залишається критичною.

Наслідки зростання боргу вже відчуваються через необхідність підвищення податків, скорочення пільг та субсидій, а також зменшення інвестицій у відновлення. Громадяни готові до певних жертв заради західного фінансування, але уряд змушений проводити податкову реформу для мобілізації внутрішніх доходів.