Література про війну набуває особливої цінності, коли її створюють чинні українські військові. «ТиКиїв» розповідає про десять книг, написаних військовослужбовцями протягом останніх двох років. Ці твори — від прози та віршів до автобіографій та гумору — стали свідченням життя на фронті та в тилу.

Олександр Закерничний, який отримав позивний «Письменник», продовжував писати між боями у Миколаївській, Донецькій та Харківській областях. Його книга, яку підготували до публікації родичі після смертельного поранення, розповідає історії реальних людей, які пішли на фронт добровольцями.

Дмитро Лазуткін, поет та речник Міністерства оборони, написав збірку «Будемо жити вічно» під час служби на Мелітопольському та Авдіївському напрямках. Його тексти є жорсткими, реалістичними та безжальними, оскільки всі події та герої в них — це не вигадка, а життя.

Валерія Суботіна, майорка Нацгвардії, у книзі «Полон» описала страждання, які вона пережила понад рік у полоні. Її свідчення — це красномовний доказ злодіянь російської армії, де її намагалися зламати фізично і морально.

Юрій Гудименко, сапер ЗСУ, у своїй книзі зібрав промови, історичні нариси та гумористику, написану як у мирний час, так і в шпиталі. Він відверто ділиться текстами, за які йому соромно, але які важливо зберегти для історії.

Валерій Пузік присвятив синові книгу «З любов'ю — тато!», де розповідає про важкість відсутності на фронті. Павло Вишебаба, командир відділення зв'язку, видав збірку віршів, яку швидко розібрали, а його оповідання «Марсіани» увійшли до шкільної програми.

Ярина Чорногуз, бойова медик, отримала Шевченківську премію за збірку поезії, написану на передовій. Павло Белянський у автобіографії «Битись не можна відступити» змальовує життя звичайних людей, які стали бійцями, хоча перший наклад книги згорів під час обстрілу.

Олександр Будько, втрачаючи ноги під час контрнаступу, написав роман «Історія впертого чоловіка», який планує продовжити. Олександр Михед у книзі «Позивний для Йова» порівнює переживання українців із біблійним праведником Йовом, описуючи втрати та труднощі першого року війни.