За чотири роки повномасштабної війни на Прикарпатті правоохоронці фіксують парадоксальну тенденцію: загальна кількість злочинів, скоєних неповнолітніми, скоротилася майже вдвічі, проте тяжкість вчинених злочинів зростає. Якщо у 2022 році було зафіксовано 67 правопорушень, то у 2025-му їхня кількість впала до 37. Проте у полі зору поліції опиняються діти все меншого віку, починаючи з 12 років, які вчинюють особливо тяжкі злочини.

Серед найпоширеніших злочинів залишаються крадіжки, хуліганство та порушення правил дорожнього руху. Проте правоохоронці особливо тривожаться через випадки зберігання та збуту наркотиків. У 2025 році на Прикарпатті було вчинено два вбивства неповнолітніми, а також офіційно встановлено причетність підлітка до теракту біля вокзалу Івано-Франківська.

Керівниця ювенальної превенції поліції Івано-Франківської області Алла Бойчук зазначає, що багато злочинців не перебували на профілактичному обліку до моменту вчинення злочину. Серед них були діти з так званими «абсолютно нормальними» сім'ями, які були забезпечені та інтелігентні. Причини таких злочинів часто шукають у впливі кола спілкування за межами дому та школи.

Окремим викликом є вербування дітей російськими спецслужбами через месенджери та онлайн-ігри, зокрема Roblox. Правоохоронці попереджають, що схема починається з простих завдань за невелику винагороду, а згодом переростає у кримінальні злочини. Також зростає кількість повідомлень про спроби самоушкодження та передозування ліками серед підлітків.

Психолог Василь Серденько, який працює з дітьми понад 25 років, стверджує, що суспільство ментально постаріло на 12 років через війну. Головна проблема — втрата відчуття безпеки, яка проявляється у тривожності, агресії або навпаки — у байдужості як захисній реакції організму. Діти чують напругу в родині, навіть якщо батьки намагаються приховати її.

Експерти наголошують, що ключем до запобігання злочинності є не контроль, а довіра та відчуття потреби в родині. Батькам важливо не лише фізично захищати дітей, а й створювати емоційну безпеку, щоб дитина не шукала підтримки у небезпечному оточенні. Профілактика має починатися з раннього віку та вимагати системної роботи всіх зацікавлених сторін.