23 квітня експерти представили масштабне дослідження, яке стверджує, що значна частина регіонів Росії має реальний потенціал для самостійного розвитку без центру. Презентація відбулася в Укрінформі і присвячена аналізу економічних, політичних та гуманітарних показників десяти територій від Татарстану до Сибіру та Уралу. Дослідження спростовує офіційну тезу про неспроможність цих регіонів існувати окремо, демонструючи наявність ресурсів для автономного функціонування.

Автори роботи зазначають, що Російська Федерація фактично діє як колоніальна імперія, де ресурси централізовано вилучаються, а система трансфертів використовується як інструмент контролю. Навіть економічно потужні зони, такі як Сибір чи Урал, залишаються фінансово залежними від Москви, тоді як інші території функціонують як адміністративні протекторати, повністю утримувані за рахунок дотацій.

Голова правління ГО «Деколонізація» Валерій Пекар наголосив, що ключовою проблемою є брак достовірних даних, який роками використовувався для виправдання жорсткої політики центру. Представлене дослідження спробує заповнити цей вакуум, перевівши дискусію з політичних гасел у площину фактів та системного аналізу реальних можливостей регіонів.

Економічний фактор визначальний у процесах розпаду імперій, а сучасна модель перерозподілу ресурсів у РФ є головним інструментом утримання контролю. Сценарій деколонізації, за оцінкою експертів, відкриває значні економічні можливості як для нових держав, так і для глобальних партнерів через ліквідацію колоніальної націнки на ресурси.

Засновник Kyiv Foresight Foundation Андрій Длігач підкреслив, що методологічна мета роботи — довести, що «неспроможність» регіонів є сконструйованою реальністю, а не природним фактом. Експерти побудували індекс, який вимірює реальну спроможність, відрахувавши колоніальну надбавку, щоб показати потенціал територій стати незалежними.

Організатори акцентують, що розпад імперської моделі є питанням безпеки Європи, оскільки пояса незалежних держав може унеможливити подальшу експансію з боку Москви. Дослідження є лише першим кроком у формуванні системного підходу до вивчення постросійського простору, який стане основою для подальших політичних рішень та міжнародної дискусії.