Масштабна рекодифікація Цивільного кодексу України, що налічує понад 800 сторінок, може радикально змінити стандарти репродуктивної медицини в країні. Найбільше занепокоєння у фахівців викликає проєкт статті 305, яка фактично звужує можливість використання допоміжних репродуктивних технологій, зокрема екстракорпорального запліднення (ЕКЗ), виключно до випадків медично підтвердженого безпліддя.

Сучасна медицина використовує ЕКЗ не лише для лікування неможливості зачаття, а й для запобігання генетичним аномаліям. Згідно з чинним Порядком МОЗ, показаннями є також необхідність преімплантаційної генетичної діагностики, коли батьки є носіями спадкових мутацій. Проте нова норма ЦК може трактуватися вузько, перетворюючи право на здорову дитину на залежність від широти тлумачення відомчих наказів.

Критичним ризиком є те, що закріплення аналогічного підходу в кодексі нівелює поняття репродуктивного планування. Жінки після 40 років, які обирають ЕКЗ для мінімізації ризиків народження дитини з хромосомними аномаліями, можуть опинитися в ситуації, де держава вирішує питання права на свідоме батьківство. Це фактично переводить доступ до технологій у площину медичної необхідності, а не особистого вибору.

Попри ризики, проєкт містить і важливі позитивні зміни. Зокрема, прямо закріплюється право дітей, народжених за допомогою ДРТ, на інформацію про своє генетичне коріння після досягнення повноліття. Також стаття 305 вводить гарантії для захисників України, передбачаючи компенсацію моральної шкоди за втрату репродуктивної функції під час виконання службових обов'язків.

Якщо норму ч. 3 ст. 305 тлумачити як імперативну, клініки отримають право відмовляти у проведенні ЕКЗ навіть у випадках, коли пацієнти готові самостійно оплатити процедуру. Це створює загрозу появи тіньового ринку медичних довідок та суттєво обмежує права громадян на реалізацію їхніх репродуктивних прав.