Фінансова стабільність у Росії зазнає серйозних викликів, які виходять далеко за межі звичайних хакерських атак. Згідно з даними Служби зовнішньої розвідки України, кількість критичних та високоризикових проблем у популярних фінансових сервісах країни-агресора зросла у понад 11 разів за останні два роки. Це свідчить про системну кризу в цифровій інфраструкціі, яка безпосередньо впливає на гаманці російських громадян.

Статистика, на яку посилається розвідка, вражає своїми масштабами: якщо у 2023 році було зафіксовано 183 критичні вразливості, то у 2025 році ця цифра перевищила 2000. Аналіз охопив 90 найпопулярніших застосунків банківського сектору, мікрофінансових організацій та страхових компаній. Хоча загальна кількість усіх вразливостей дещо зменшилася порівняно з 2023 роком, експерти наголошують, що саме критичні помилки, що дозволяють отримати доступ до банківських рахунків, зростають найшвидшими темпами.

Проте загроза фінансовій безпеці полягає не лише у діях зовнішніх хакерів. Головна небезпека, за даними української розвідки, криється у внутрішньому контролі з боку російської влади. Москва активно посилює нагляд за громадянами, змушуючи мобільних операторів передавати державі масиви даних про переміщення абонентів за останні три роки. Цю інформацію буде опрацьовувати ФСБ, що створює реальну загрозу приватності та фінансовій свободі населення.

Навіть за кордоном російські громадяни стикаються з негараздами у роботі фінансових сервісів. Це прямий наслідок спроб російської влади боротися з використанням VPN-сервісів. У результаті трафік з-за кордону стає проблематичним, що ускладнює доступ до власних коштів та фінансових послуг для тих, хто перебуває за межами країни. Масштаби втручання в особисте життя, за прогнозами аналітиків, лише зростатимуть.

Ситуація демонструє, що цифрова інфраструктура Росії перебуває під тиском з двох боків: з боку зовнішніх кіберзагроз та з боку внутрішнього тотального контролю. Це призводить до деградації фінансових сервісів, втрати довіри населення до державних інституцій та створення додаткових перешкод для нормального функціонування економіки країни-агресора.