Френк Ллойд Райт: архітектор, який змінив обличчя Америки і створив стиль прерій

9 квітня 1958 року світ втратив одного з найвидатніших архітекторів усіх часів — Френка Ллойда Райта. Саме він оголосив війну європейським традиціям і придумав, як має виглядати майбутня наддержава. Архітектор з колиски був чоловіком високого зросту та міцної статури, який мав пронизливий погляд і оксамитовий голос, успадкований його онукою, голлівудською акторкою Енн Бакстер.

Доля Райта була визначена ще до його народження у 1867 році. Його мати розклеювала в кімнаті сина вирізки з журналів із зображеннями будівель, щоб розвинути його творчу уяву. У дев'ять років йому подарували набір іграшок «Дари Фребеля», з яких він годинами складав будиночки. Саме ці ігри пробудили в дитині розум до ритмічних структур у природі та чутливість до конструктивних закономірностей.

Дитинство Френк проводив, випасаючи овець на невеликій фермі. Довгі рівнинні поля з рідко розташованими будівлями викликали в ньому відчуття дисонансу. Червоні вертикалі комор та будинків руйнували цілісність картини, і саме тоді він усвідомив значення довгих горизонталей, що підкреслюють плавність навколишнього рельєфу. Цей принцип він згодом послідовно розвивав у своїй архітектурі.

Після закінчення середньої школи Райт вступив на інженерний факультет у Вісконсинський університет, але диплом так і не отримав, оскільки не міг миритися з консервативними методами академічної освіти. Він працював креслярем у кількох архітектурних бюро, а в 1888 році влаштувався до чиказької майстерні Данкмара Адлера і Луїса Саллівана. Саме тут він засвоїв принципи органічної архітектури, коли будівля віддається і підкоряється природі, а не навпаки.

Відкинувши більшість усталених ідей, Райт почав проєктувати низькі будівлі з простими стінами з каменю або тиньку та широкими дахами, що відкидали глибокі горизонтальні тіні. Він вважав, що в будівлі має бути якомога менше кімнат, а отвори повинні бути невід'ємною частиною конструкції. Колір не повинен був маскувати природу матеріалів, тому дерево, камінь та цеглу краще залишати в їхній природній фактурі.

Після звільнення з бюро Адлера і Саллівана Райт заснував власну практику і з 1901 року починає створювати будинки у «стилі прерій». Цей стиль прагнув органічно вростати в ландшафт північноамериканського степу, використовуючи низькі похилі дахи, відкриті планування та природні матеріали. Будинки у цьому стилі органічно вписувалися в довкілля, навіть підпорядковувалися йому.

Паралельно з житловими проєктами Райт створював унікальні споруди, такі як штаб-квартира компанії Johnson Wax у місті Расін, де центральний зал із колонадою став одним із ранніх прикладів біоніки в архітектурі. Також він проєктував синагогу «Бет Шолом» у Філадельфії, де шестикутна будівля була алюзією на зірку Давида, а дах у вигляді пірамідального купола відсилав до гори Синай.

Останньою будівлею, зведеною за життя Райта, став музей Соломона Гуггенгайма у Нью-Йорку. Його проєктування та будівництво тривали 16 років, і зовні будівля виглядала як перевернута залізобетонна спіраль. Райт передбачав, що експозицію слід оглядати зверху вниз, але керівництво музею не дотрималося цієї ідеї. Критики визнали цей проєкт каталізатором змін у музейній справі.

Наприкінці життя Френк Ллойд Райт із розчаруванням спостерігав за тим, як ростуть американські хмарочоси, які на його думку стали бездушними. Він мав власне бачення ідеального хмарочоса, проєкт «Іллінойс», який так ніколи й не реалізували, але форма якого відсилає до рослинного світу. Архітектор дуже добре розумів сучасність, але також дивився надто далеко вперед, залишаючи після себе спадщину, яка змінює архітектуру до цього дня.