5 жовтня 2024 року родину Василя Івановича та Надії Василівни Косаківських зіткнулося з великою втратою. Під час виконання бойового завдання на фронті загинув їхній син Олександр, справжній патріот. Ця трагедія спіткала родину на 44 роках, залишивши після себе світлу пам'ять для всіх земляків.

Він народився у селі Михайлівці Мурованокуриловецького району у 1980 році. Закінчив він місцеву школу, а згодом технікум та інститут. Професія юриста не стала єдиною в житті Олександра, який знайшов інше призначення у землі.

З 2006 року він працював за обраним фахом у райспоживспілці. Потім створив фермерське господарство «Світанок» і почав займатися зерновим господарством. Розводив шиншил, власний досвід узагальнив у книзі, а сім'ю та сина Данило зберігав як найголовніше.

24 лютого 2022 року він прийняв важке рішення. Повернувся з Естонії додому, щоб стати на захист Батьківщини. Завдяки допомозі колеги перейшов кордон і пішов до військкомату, щоб стати на захист рідної країни.

25 лютого він добровільно став воїном 120-ї бригади. Отримав поранення, лікувався, але повернувся на Харківщину. Перевели у саперний взвод, але саме там під Вовчанськом сталося трагічне зіткнення з ворожою міною, яка заклала життя.

Поховали героя на Алеї Слави у Вінниці. Повернули навіки у Вітчизну, щоб там пам'ятати. Його дружині Олені та сину залишилось жити далі без нього, але з прикладом вірності.

4 серпня 2025 року батькам передали дрон сина. Нехай він ніколи не в'яне. Загибель героя не залишила родичів байдужими, тому й нагородили. Вічна пам'ять Олександру Косаківському.