3 травня, у неділю Розслабленого, в Україні відзначають День хворого — день особливої уваги до тих, хто переживає біль, недугу чи втрату. Під час недільного богослужіння у храмах звучатиме євангельське читання про людину, що роками чекала зцілення й втрачала надії навіть у тривалому стражданні. І саме в умовах війни, цей день набуває ще глибшого змісту: рани — тілесні й душевні — стали частиною досвіду мільйонів українців.

Церква цього дня прагне говорити до зранених мовою доброго самарянина — того, хто не проходить повз людський біль. Блаженніший Святослав у своєму зверненні наголосив, що разом із усією Церквою складаємо перед Господом болючі рани наших захисників — військових, які зазнали поранень на фронті, втратили здоров'я, кінцівки, здатність бачити чи чути.

Їхні тіла позначені шрамами війни, а серця — часто невидимим болем, травмами, тривогами, страхом і нічними кошмарами. Поруч із ними — поранені й хворі цивільні: дорослі й діти, люди похилого віку, постраждалі від обстрілів, ті, хто втратив домівку, близьких, дах над головою і тепер бореться не лише за життя, а й за збереження людської гідності.

Патріарх закликає побачити у кожному стражденному обличчя Христа і не залишатися байдужими до людського болю. Цей день — не лише про співчуття, а й про дію. Йдеться про прості, але важливі жести: молитву, відвідини, телефонний дзвінок, добре слово чи підтримку.

За словами Блаженнішого, навіть тривала недуга може стати досвідом єднання з Христом. Саме тоді людська слабкість постає не як поразка, а як простір, у якому народжується здатність нести тягар іншого і відкривати Божу присутність. У неділю Розслабленого це звернення буде зачитане вірним у храмах, як нагадування про відповідальність кожного — бути поруч із тими, хто несе тягар болю.

День хворого — це не лише про тих, хто страждає. Це також про тих, хто може стати підтримкою. У час випробувань Церква закликає не втрачати надії, довіряти Богові свої рани — особисті й спільні — і пам'ятати: навіть у темряві Господь веде свій народ до життя.

Звернення Глави УГКЦ також має конкретний вимір для літургійного життя Церкви. Зокрема, цього дня Предстоятель доручив отцям-душпастирям під час сугубої єктенії додати особливі молитовні прохання за всіх хворих, медичних працівників та священнослужителів-капеланів, щоб їхнє служіння було сповнене милосердя та любові.