Історія 1940-х років дає жорстке попередження сучасному світу: ізоляціонізм не врятував Америку від війни, а лише зробив її ціну набагато вищою. Сьогоднішнє рішення про виведення військ США з Німеччини знову нагадує логіку руху America First, який у минулому столітті намагався ігнорувати загрозу, сподіваючись на океанічний щит.

У вересні 1940 року, ще до вступу США у Другу світову війну, організація America First Committee налічувала 800 тисяч членів і була справжнім мейнстрімом. Її лідери, серед яких були майбутній президент Джеральд Форд та відомий пілот Чарльз Ліндберг, стверджували, що Америка може залишатися в безпеці, не втручаючись у європейські конфлікти. Вони вважали, що допомога іншим країнам лише послаблює власну оборону.

Логіка тих часів була проста: океан захищає, а європейці мають розбиратися самі. Конгрес ухвалив закони про нейтралітет, забороняючи продаж зброї воюючим сторонам. Однак реальність 1941 року, з нальотом на Перл-Гарбор та атаками німецьких підводних човнів біля берегів Нью-Йорка, швидко спростувала ці ілюзії. Ізоляціонізм не зменшив ймовірність війни, а лише змінив час і місце її початку.

Сьогоднішні аргументи про те, що Європа має дбати про свою безпеку самостійно, а США мають зосередитися на Тихому океані, звучать знайомо. Навіть у республіканській партії немає єдності щодо цього питання: деякі політики, як-от сенатор Роджер Вікер, закликають не виводити війська, а перемістити їх ближче до фронту. Це нагадує розкол, що існував у America First у 1941 році.

Ціна ізоляції у минулому була виміряна сотнями тисяч загиблих, зруйнованою Європою та трагедією Голокосту. Сьогоднішня ціна може виявитися іншою, але вона обов'язково буде. Відмова великих держав від відповідальності за світ, який вони ж створили, ніколи не залишається без наслідків для глобальної стабільності.