Хто стане новим генсеком ООН: чому жоден кандидат не є другом України

У липні цього року світ дізнається ім'я наступника Антоніу Гутерріша на посаді генерального секретаря ООН. Попри активну передвиборчу кампанію, аналіз чотирьох основних претендентів свідчить про тривожну тенденцію: жоден із них не виглядає як щирим другом України. Відсутність європейців у списку кандидатів та перевага представників Латинської Америки та Африки створює ризики для української дипломатії в найближчі роки.

Особливу стурбованість викликає чилійка Мішель Бачелет, яка вже демонструвала нездатність адекватно оцінити природу війни. Під час свого мандату Верховним комісаром ООН з прав людини вона ставила агресора і жертву на один щабель, що викликало різку критику в Києві. Її досвід боротьби з диктатурою в Чилі не перекриває проблем з розумінням сучасної російської агресії, що робить її обрання потенційним мінусом для України.

Інша претендентка, коста-ріканка Ребека Грінспан, пропонує реформи, але не має чіткого бачення шляхів до миру. Її поїздка до Росії та невизначені відповіді на запитання щодо конкретних кроків проти агресора викликали занепокоєння у постійного представника України Андрія Мельника. Вона наголошує на необхідності діалогу з усіма сторонами, що в умовах війни може сприйматися як уникнення відповідальності перед тими, хто порушує міжнародне право.

Аргентинець Рафаель Гроссі, директор МАГАТЕ, вважається фаворитом виборів, проте його позиція також неоднозначна. Хоча він відвідував Чорнобиль і Запорізьку АЕС, він уникав заклику до Росії звільнити станцію, натомість закликаючи обидві сторони до стримування. Його зв'язки з російським керівництвом та підтримка проєктів, фінансованих Москвою, викликають сумніви щодо його лояльності українським інтересам.

Макі Саль, експрезидент Сенегалу, має мінімальні шанси на перемогу через свою політичну репутацію та відсутність візиту до Києва, хоча він і зустрічався з Путіним. Його досвід керівництва Африканським союзом не додає впевненості в його здатності захищати права України, особливо враховуючи його мовчання щодо депортації українських дітей.

Новий генсек розпочне роботу з 1 січня 2027 року, і вплинути на процес обрання через відсутність місця в Раді безпеки зараз важко. Україна має сформулювати чіткі вимоги до всіх кандидатів, зокрема щодо реформи Ради безпеки та ліквідації права вето. Активне просування українських фахівців на посади в структурах ООН залишається єдиним шляхом до зміни ситуації в майбутньому.