Київська кіностудія імені Олександра Довженка, яка століттями дала світові такі шедеври, як «Тіні забутих предків» та «Земля», сьогодні опинилася на межі фізичного та фінансового колапсу. Державне підприємство, яке має статус історичної пам'ятки, фактично залишилося без бюджетного фінансування, змушене виживати за рахунок власних коштів, які майже повністю йдуть на сплату податків. Ситуація загострилася після початку повномасштабного вторгнення, коли через арешт рахунків та неможливість сплатити комунальні послуги працівники та мешканці гуртожитку залишилися без води, світла та каналізації.

Загальна сума боргів підприємства перед постачальниками послуг сягає 28 мільйонів гривень. Комунальні служби відрізали будівлі від комунікацій, що призвело до критичної ситуації: понад два з половиною тижні співробітники не мали доступу до води, а мешканці гуртожитку, де живуть діячі культури, хворі та діти, три місяці не мали води та місяць — світла. Зараз у туалеті доводиться використовувати пляшки з водою, а температура в павільйонах навіть улітку залишається низькою, що вимагає від працівників постійного використання зимового одягу.

Попри жахливі умови, колектив на чолі з директором Андрієм Дончиком продовжує працювати завдяки ентузіазму та любові до своєї справи. У штаті залишилося лише 72 працівники з 172, з яких повний робочий день виконують лише 36 осіб. Зарплати, які не є ринковими, затримуються на півтора місяці: юристи отримують близько 9 тисяч гривень, а майстри гримерного цеху — і того менше. Багато хто з працівників, які працюють тут десятиліттями, стверджують, що залишаються на студії не заради грошей, а тому, що це їхній дім і єдина можливість реалізувати себе.

Історичні цінності студії, зокрема унікальний фонд з 86 тисяч костюмів, перебувають під загрозою знищення через вологість та міль. Через відсутність коштів на хімчистку та нормальне зберігання речі руйнуються, а галереї періодично затоплює через протікаючі дахи. Директор зазначає, що без державної підтримки та включення у бюджетну програму на 2025 рік студія не зможе встояти, а існуючі борги повертатимуться десятиліттями навіть у найприбутковіші роки.

Андрій Дончик висловлює ідею перетворення території на креативний кластер або «Кремнієву долину», але для цього необхідно спочатку вирішити базові проблеми з інфраструктурою та фінансуванням. Попри те, що територія студії приваблива для забудовників, керівництво намагається зберегти її як творчий центр, пропонуючи варіанти обміну нерухомістю на інвестиції. Зараз же студія продовжує «доживати» до вікна можливостей, намагаючись зберегти унікальний потенціал для майбутнього українського кінематографа.