Історія проєкту «Кіноварта» розпочалася з двох людей — Олени та Павела, які вирішили зайнятися тим, що їм близьке. Їхня ініціатива KINOWAR поступово перетворилася з серії благодійних показів на повноцінну, структуровану дистрибуційну компанію. У 2024 році команда розпочала шлях з благодійних проєктів, де весь прибуток від квитків передавався на допомогу армії, а згодом підписала першу офіційну угоду з продюсером фільму «Нескінчений роман».

Команда не мислить категоріями «потрібно» чи «не потрібно», а створює попит, обираючи фільми, які можуть бути цікавими не лише українській, а й чеській аудиторії. Головна мета полягає у тому, щоб показати Україну з різних боків, зробити її ближчою і зрозумілішою для місцевого глядача, який раніше може не мав інтересу до українського кіно.

Фото до матеріалу: «Кіноварта»: від благодійних проєктів до повноцінної дистрибуції українського кіно в Чехії

У команді працює лише двоє людей, але вони вирішують більшість завдань власними силами. Олена відповідає за креативну частину та український бік проєкту, тоді як Павел комунікує з кінотеатрами та чеською стороною. Такий підхід дозволяє їм бути гнучкими та адаптуватися до нових умов ринку, не маючи суворого розподілу обов'язків.

«Кіноварта» є учасником чеського дистриб'юторського об'єднання, що дає їм статус рівноправних гравців на ринку. Проте їхній підхід відрізняється від класичної моделі: вони працюють з фільмами протягом усього ліцензійного періоду, а не лише в межах стандартного прокату. Це дозволяє показувати навіть не зовсім нові стрічки, які мають культурну цінність.

Фото до матеріалу: «Кіноварта»: від благодійних проєктів до повноцінної дистрибуції українського кіно в Чехії

Для успішної дистрибуції українського кіно в Європі, на думку засновників, потрібні значні фінансові ресурси. Хоча гроші є очевидним фактором, команда робить ставку на інтуїцію та готовність до помилок, які розглядаються як частина розвитку. Вони не бояться ризикувати, адже вже вирішили йти далі, незважаючи на непередбачувані обставини.

Глобальна місія проєкту полягає в тому, щоб українське кіно стало звичним явищем у європейських кінотеатрах, рівно з французькими чи німецькими фільмами. Команда намагається відстояти законне місце України в Європі, не створюючи окремої «України в Чехії», а інтегруючись у загальний культурний простір. Вони хочуть, щоб місцева аудиторія відкривала Україну через наші фільми, бачила її як скарбницю парадоксів і контрастів.