Командир 120-ї бригади ТрО: «Я йду першим, щоб у хлопців не було страху»

Молодший лейтенант Андрій із позивним «Монах» прийшов до лав 120-ї бригади ТрО водієм, але швидко переріс у офіцера, для якого головне — виконання наказів і збереження людей. Його рішення приєднатися до війська у квітні 2022 року було продиктоване шоком від кадрів з Бучі, які неможливо було ні прийняти, ні забути. Після завершення цивільних справ він змінив офіс на кабіну військового «Еталона» в автомобільній роті.

Уже в травні того ж року Андрій брав активну участь у бойових діях на околицях Бахмута. Його досвід роботи в бізнесі та керуванні СТО став цінним активом: комунікабельність, рішучість і дипломатія допомогли йому ефективно керувати зенітним взводом. Для нього управління людьми — це та сама робота, яку він знав у мирному житті.

Командир не вважає себе суворим, але наголошує, що більшість бійців вже давно загартовані фронтом. Його головна мета — донести суть операції так, щоб підрозділ діяв як один механізм, виконавши завдання і зберевши життя. Він не прихильник постійного «виховування» дорослих чоловіків.

Найкращою мотивацією для солдата в зоні бойових дій для Андрія є особистий приклад. Практично на кожне нове завдання він йде разом із своїм взводом, щоб зняти страх і побудувати довіру. Коли командир іде першим, у хлопців не виникає думки, що їх відправляють «на смерть».

Війна змінила Андрія як людину: він став значно спокійнішим і зрозумів, що головне — не довести свою правоту будь-якою ціною, а досягти результату. Те, що раніше викликало емоційний сплеск, зараз сприймається рівно і розважливо.

У хвилини спокою командир мріє про перемогу, повернення наших земель і завершення війни. Він також прагне побудувати сильну армію в майбутньому, щоб нікому й ніколи більше не спало на думку посягнути на Україну.