Астрономи виявили крихітне небесне тіло за орбітою Нептуна, яке має атмосферу, хоча за розмірами не повинно її утримувати. Його діаметр становить лише 500 кілометрів, що робить гравітацію недостатньою для збереження газів навколо поверхні. Це відкриття кидає виклик існуючим уявленням про фізику Сонячної системи та природу малих об'єктів.

Новий об'єкт отримав позначення (612533) 2002 XV93 і належить до типу плутино. Він обертається на відстані, яка приблизно в 40 разів перевищує відстань від Землі до Сонця, у резонансі з орбітою Нептуна. Такі світи вважаються літописом ранньої системи, зберігаючи інформацію про її еволюцію та рух.

Виявлення планети стало можливим завдяки випадковому спостереженню групи астрономів на чолі з Ко Арімацу з Японії. Вони зафіксували, як тіло проходить перед далекою зіркою, що призвело до короткочасного затемнення. Аналіз кривої блиску показав поступове згасання світла, що свідчить про заломлення променів крізь розріджену атмосферу.

Дослідники змоделювали склад атмосфери, припускаючи наявність метану, азоту або монооксиду вуглецю. Її товщина оцінюється у 100-200 нанобар, що в мільйони разів менше за щільність повітря на земній поверхні. Така тонка оболонка зазвичай зникає протягом кількох тисяч років, тому її існування є дивним.

Вчені пропонують два можливі пояснення: зіткнення з кометою, яка вивільнила газ, або наявність активних кріовулканів. Другий варіант передбачає викидання крижаних рідин зсередини тіла, що постійно поповнює атмосферу. Це явище схоже на процеси, спостережені раніше на супутнику Сатурна Титан.

Відкриття (612533) 2002 XV93 має велике значення для розуміння динаміки Поясу Койпера. Воно демонструє, як непрямі методи спостереження дозволяють вивчати об'єкти, які надто віддалені та темні для прямого аналізу. Нові дані допоможуть уточнити моделі формування планетної системи.