Ізраїль знову приймає російські кораблі, що вивозять зерно з окупованих українських територій. Автор Андрій Іллєнко називає цей продукт кривавим, оскільки його виробництво та експорт фінансують війну та окупацію, а українські протести проти цього ігноруються.

Ця ситуація виглядає особливо гостро на тлі подій жовтня 2023 року, коли українське суспільство майже одностайно підтримало Ізраїль після нападу ХАМАСу, демонструючи солідарність навіть попри те, що Тель-Авів з 2022 року не ввів санкцій проти Росії та зберігав особливі стосунки з Москвою.

Особливо показовим цей урок цинічної реалполітики виглядає на фоні нещодавнього вступу в дію в Україні закону про антисемітизм. Хоча формально прийняття українського законодавства та політика Ізраїлю можуть здаватися різними площинами, у реальному світі політики такі речі мають вирішальний вплив на двосторонні відносини між державами.

Автор наголошує, що уявити ситуацію, коли Кнесет прийняв би закон про українофобію або заперечення Голодомору, а Україна відповіла б на це антиізраїльськими кроками, неможливо. Проте саме таку позицію обирає Ізраїль зараз, продовжуючи співпрацю з агресором.

Варто відзначити, що в Ізраїлі є багато людей, які щиро підтримують Україну, і їм за це вдячні. Однак епоха одностороннього романтизму з боку Києва щодо Тель-Авіва має завершитися, поступаючись місцем жорсткій реалполітиці, яка враховує реальні дії та їх наслідки для безпеки України.