Києво-Могилянська академія, що розташована на Подолі, сьогодні є не просто університетом, а символом української освіти, яка нараховує 410 років історії. Її шлях розпочався у 1615 році з заснування Київської братської школи, а вже у 1632-му вона об'єдналася з Лаврською школою, отримавши статус вищого навчального закладу. Цей університет справедливо вважається найстарішим в Україні, маючи багату спадщину, що сягає часів Гетьманщини та Речі Посполитої.

Засновниками школи стали Київське братство та Військо Запорозьке за підтримки гетьмана Сагайдачного, які отримали садибу від шляхтички Галшки Гулевичівни. Ключову роль у розвитку закладу відіграв митрополит Петро Могила, який реформував освітню систему за зразком єзуїтських колегіумів. Саме завдяки його зусиллям у 1658 році, після Гадяцького трактату, заклад отримав статус академії та рівні права з найдавнішими університетами Європи.

Навчання в академії тривало 12 років і було відкритим для всіх станів суспільства. Студенти вивчали латину, філософію, богослов'я, а також іноземні мови, медицину, музику та математику. Особливу увагу приділяли точним наукам, включаючи оптику, фізику та архітектуру. Саме тут здобували освіту майбутні гетьмани, такі як Іван Мазепа, Іван Виговський та Петро Дорошенко, а також автор першої української Конституції Пилип Орлик.

Історія університету не була позбавлена випробувань. Після приєднання до Московського царства українське слово було заборонено, а у 1817 році академію закрили, перетворивши її на духовну семінарію. У радянські часи будівлі використовували для військово-морського училища. Лише з відновленням незалежності України у 1991 році закладу вдалося відродитися завдяки ініціативі В'ячеслава Брюховецького, який став його першим президентом.

Сьогодні Національний університет «Києво-Могилянська академія» позиціонує себе як перший європейський університет країни. Він пропонує 24 бакалаврські та 33 магістерські програми, має 27 наукових центрів та тісно співпрацює з сотнями партнерів по всьому світу. Гасло закладу «Час плинний, Академія вічна» залишається актуальним і для сучасних студентів, які продовжують традиції своїх відомих попередників.