Львівщина втрачає вісім своїх синів, які віддали життя за незалежність України на різних фронтах війни. Ця трагічна хвиля втрат нагадує про ціну, яку платить кожен регіон за мирне небо над головою. Кожен із цих героїв залишив після себе порожнечу в серці родини та ціле село без захисника.

Серед загиблих — Микола-Святослав Заяць з Оброшина, який загинув 24 квітня під Балаклією на Харківщині. Разом із ним пішов у вічність Олександр Тимкешев із Жовтанецького району, що віддав життя під Солодким у Запорізькій області. Обидва воїни виконували бойові завдання, не маючи права на помилку.

Петро Голяка, уродженець Бірок, долучився до лав ЗСУ у 2025 році і вже в складі 80-ї Галицької бригади брав участь у боях на Курському напрямку. Його життя оборвалося 27 березня, коли він виконував бойове завдання. Олександр Мірошніченко, львів'янин, також став захисником у 2024 році і загинув 26 квітня на Південно-Слобожанському напрямку.

Василь Сірант із Шептицького району майже два роки вважався зниклим безвісти, але його доля була трагічною — він загинув 14 серпня 2024 року під Межовим у Донецькій області. Павло Горошко з Ріпнова, гранатометник 82-ї Буковинської бригади, загинув 16 листопада 2024 року під Новоіванівкою Курської області, залишившись у віці 41 року.

Петро Василів із Підліпців, кулеметник 42 років, загинув 6 квітня 2024 року під Часовим Яром. Ігор Кушнір, самбірчанин та командир машини мотопіхоти, віддав життя 28 листопада 2024 року під Берестками Покровського району. Всі вони — Герої, які не повернулися додому.

Ця стаття присвячена пам'яті всіх загиблих захисників, які стали вічними для своїх рідних і для всієї України. Їхні імена мають бути запам'ятані, а подвиг — не забутий ніколи.