Мати з Прилісного чекає на сина: історія Надії Суслик, яка не втрачає надії

Жителька Прилісного Надія Суслик вже півтора року щодня живе з болем у серці через зникнення її сина Андрія на війні. 8 листопада 2024 року під час артилерійського обстрілу поблизу Катеринівки на Покровщині молодий військовий отримав важкі поранення і не зміг бути евакуйований. З тих пір родина не має жодної офіційної інформації про його долю, але мати не втрачає надії на те, що син живий і перебуває в полоні.

Андрій Суслик народився 24 серпня 1986 року, тому цього року йому мало б виповнитися 40 років. Він служив навідником механізованого відділення у військовій частині 4574. До мобілізації він жив у Чернівцях, працював електрозварювальником та виховував 15-річного сина Олександра. Мати згадує його як людину з м'яким характером, яка завжди намагалася все робити сама і любила готувати.

Життя Надії Миколаївни не було легким. Вона пережила інсульт два роки тому, коли паралізувало ліву сторону тіла, але завдяки наполегливій праці та підтримці родини змогла відновитися. Жінка ніколи не ділила роботу на «жіночу» чи «чоловічу»: працювала на торфобрикетному заводі, на вузькоколійці та в лісопильному цеху. Навіть зараз, у 74 роки, вона активно долучається до волонтерського осередку в Прилісному, плете маскувальні сітки та допомагає на кухні.

Попри особисту трагедію, Надія знаходить розраду в творчості. Вона пише вірші, які зберігає у товстому блокноті, і постійно передплачує газету «Нова доба», де колись друкувалися її перші рядки. Цього разу вона присвятила нову поезію своєму сину та іншим загиблим воїнам, висловлюючи глибоку тугу та незламну віру в повернення рідних.

Сім'я Надії Суслик продовжує підтримувати добрі стосунки з колишньою невісткою та онуком. Родина також переживає за зниклого безвісти племінника Ігоря Музичука. Поки офіційні дані про долю Андрія відсутні, мати сподівається, що його історія стане відомою, а він повернеться додому, як і вірить у своєму вірші: «Він живий, повернеться в родину – В небеса молитву посила».