Заступниця командира з артилерії 1-го батальйону 120-ї окремої бригади територіальної оборони майор Ольга Братута відомий своїм тверезим підходом до війни. Вона не шукає гучних визнань і не піднімає голос, але її команда діє чітко і злагоджено. Для неї головне не героїчні гасла, а реальна ефективність, відповідальність кожного та створення умов, де солдат може працювати з комфортом.

Ольга Братута наголошує, що жінці в армії доводиться доводити свою компетентність постійно. Вона каже, що треба бути на голову вище за чоловіків, щоб отримати повагу, але робить це не словами, а справами. Її стиль базується на спокійному спілкуванні на рівних, де виконання бойового завдання є пріоритетом, а не сліпа дисципліна заради дисципліни.

Ключовим принципом її роботи є командна взаємодія замість індивідуального героїзму. Братута розглядає підрозділ як єдину систему, де кожен розуміє свою роль. Вона категорично заперечує романтизацію війни, стверджуючи, що страх зникає лише тоді, коли є чітке розуміння мети та професійна підготовка. Без розуміння ризиків і планування будь-яка діяльність стає нерозсудливістю.

Особливу увагу майор приділяє побуту на позиціях, вважаючи комфорт необхідною умовою для боєздатності. У її підрозділі облаштовані житлові зони, а солдати навіть організували випічку хліба прямо на передовій, використовуючи власні ресурси. Це свідчить про здатність особового складу підтримувати нормальне життя навіть у складних умовах.

Попри поранення та складнощі цивільного життя, Ольга Братута не планує залишати армію. Вона бачить своє майбутнє виключно у військовій службі, маючи амбіцію дослужитися до генерала. Її історія — це приклад системного мислення та праці без зайвих емоцій, де результат досягається через чіткість, навчання та турботу про своїх хлопців.