Світ енергетики робить ставку на модульні ядерні реактори (ММР) як на рішення, що поєднує безпеку, швидкість будівництва та незалежність від російських технологій. Хоча в Україні попередні керівництво та міністерства робили багатообіцяючі заяви про «світле майбутнє» ММР, реальних кроків у цій сфері наразі не зроблено, тоді як сусіди вже переходять до практичної реалізації проєктів.

Польща стала лідером регіону у впровадженні цієї технології. Компанія OSGE, спільне підприємство концерну Orlen та Sge S.A., подала документи на будівництво чотирьох енергоблоків типу BWRX-300 у Сталевій Волі загальною потужністю до 1300 МВт. Це не перша спроба: ще у 2023 році країна отримала шість принципових рішень щодо розміщення до 24 реакторів, а у серпні 2025 року визначено майданчик у Влоцлавку для першої станції.

Фото до матеріалу: Менше, дешевше, безпечніше: чому Україна та світ обирають модульні ядерні реактори

Чехія та Угорщина також активно інтегрують ММР у свою енергосистему. Чеська група CEZ, яка керує АЕС «Темелін» і «Дуковани», стала міноритарним акціонером Rolls-Royce SMR і підписала угоду про розгортання до 3 ГВт потужностей на майданчику Темелін. Угорщина ж, отримавши підтримку Білого дому, розглядає закупівлю до 10 американських ММР вартістю до 20 млрд доларів, підписавши меморандуми з компаніями GE Vernova, Holtec та Westinghouse.

Саме технологія BWRX-300, яку обирають у Польщі, вважається однією з найперспективніших. Це реактор потужністю 300 МВт, який використовує пасивне охолодження за рахунок природної циркуляції води, що значно підвищує безпеку. Його можна побудувати за 24–36 місяців на ділянці розміром 170×280 метрів, що набагато менше, ніж для класичних АЕС. Вартість будівництва двох таких реакторів оцінюється у 3,3 млрд євро, а собівартість електроенергії може сягати 0,1 євро за кВт·год.

Важливою перевагою ММР є відсутність залежності від російського урану та технологій, оскільки для BWRX-300 використовується стандартне паливо західного виробництва. Попри те, що в ЄС станом на початок 2026 року ще не видано жодної ліцензії на будівництво таких станцій, Брюссель виділив 330 млн євро на їх підтримку, сподіваючись ввести технологію в експлуатацію до початку 2030-х років.

Для України розвиток ММР залишається стратегічним питанням, яке потребує швидкого переходу від меморандумів до конкретних інвестицій. Сусідні країни вже демонструють, як можна швидко та безпечно модернізувати енергетику, тоді як українське керівництво має довести, що готове до реалізації цих амбітних планів на практиці.