Морські котики після повернення на берег не відпочивають, а різко прискорюють серцебиття до 84 ударів на хвилину. Цей парадоксальний стан дозволяє їм швидко відновитися після тривалого пірнання, коли пульс падав до 10 ударів. Науковці виявили, що такий механізм є ключовим для виживання ссавців у середовищі з низьким рівнем кисню.

Дослідження проводили на двох підвдах: капських морських котиків з півдня Африки та австралійських представників. Вчені помістили датчики на самиць обох видів і зафіксували їхні показники протягом восьми днів. Пульс слугував основним індикатором метаболізму та насичення крові киснем під час полювання та відпочинку.

Капські котики, які полюють у відкритому морі, сповільнюють серце лише на короткі проміжки до 60 секунд. Натомість австралійські тварини, що шукають їжу біля дна, витримують брадикардію до півтори хвилини. Після повернення на сушу обидва види прискорюють ритм, щоб компенсувати втрату кисню під час занурень.

Чим довшими були періоди сповільненого серцебиття під час полювання, тим тривалишим ставав етап відновлення на березі. Це пояснює, як морські ссавці уникать негативних наслідків кисневого голодування, які зазвичай виникають у людей та інших тварин.

Результати експерименту опублікували у виданні Frontiers in Physiology. Вчені стверджують, що розуміння цього фізіологічного процесу важливе для вивчення адаптації ссавців до водного середовища та можливих застосувань у медицині.

Цікаво, що інші морські ссавці також мають унікальні механізми адаптації. Наприклад, дельфіни свідомо сповільнюють серце, щоб уникнути кесонної хвороби, а самиці тюленів передають дитинчатам залізо, яке впливає на їхню здатність пірнати.