Після двох років невідомості та надії родина з Норинська нарешті дізналася правду про долю свого сина. Тіло 34-річного Андрія Флюгерта остаточно ідентифікували лише 30 квітня 2026 року, хоча зв'язок із ним обірвався ще 17 лютого 2024 року під час важкого бою. Це сталося на Овруччині, де війна забрала життя багатьох захисників.

Андрій народився 24 грудня 1989 року у багатодітній родині в Овруцькому районі. Він здобув професію оператора комп'ютерного набору в місцевому ПТУ №35 і завжди був надійною опорою для матері Марії Андріївни та сестри Світлани. У родині було четверо дітей: троє синів та донька, які добре знають ціну війни.

Ветеран Ігор Станіславович, брат Андрія, вже пройшов випробування на фронті під час АТО та ООС, але згодом не витримав нещадної хвороби. Тепер російська агресія забрала у матері ще одного сина, що робить втрату для родини особливо болісною та трагічною.

З першого дня повномасштабного вторгнення Андрій Флюгерт не шукав виправдань і добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Він служив старшим стрільцем-оператором штурмового відділення, де славився своєю зібраністю, витримкою та відповідальністю. Побратими пам'ятають його як воїна, який ніколи не пасував перед небезпекою.

Овруцька громада та рідні брати Олег і Микола готуються провести героя в останню путь після понад семисот днів болісної невідомості. Ця історія нагадує всім, як важливо цінувати тих, хто захищає нашу землю, і не забувати про втрати, які ми не маємо права забути.