Музичний критик Олесь Ніколенко щотижня відбирає найцікавіші новинки української сцени, і цей тижневий огляд вражає різноманітністю жанрів. У добірці — потужний дует Monatik та DOROFEEVA, новий трек TVORCHI, емо-рок від гурту Апатія, клауд-реп Clonnex, інді-рок від пропащої сили та STASYA з піснею «Без макіяжу».

Monatik та DOROFEEVA у треку If you know what I mean створюють відчуття танцювального екстазу, яке вже давно стало їхнім впізнаваним вайбом. Попри банальність слів та типові образи про нескінченні танці, трек працює завдяки статусу артистів та їхній магічній харизмі. Це сучасна хореографія, де виконавці намагаються спуститися до смертних, щоб і ті відчули радість життя, навіть через примусовий позитив.

Гурт TVORCHI у композиції «Буває» пропонує зовсім інший підхід: лірика зведена до серії афірмативних констатацій, а ритм рівномірний і монотонний. Учасники гурту тут функціонують як спостерігачі, фіксуючи почуття самотності та розбитого серця, а не переживаючи їх. Повторення стає терапевтичним актом, що конструює контрольоване емоційне середовище, де немає трагедії, лише точне відображення внутрішньої структури болю.

kavabanga Depo kolibri у треку «Журавлі» демонструє, як попмузика здатна формувати стан урбаністичного суму. Мелодія точно дозована, а мотив журавлів, що забирають печалі, працює як психологічний маркер порожнечі. Це не спроба рятувати душу, а точне усвідомлення її присутності, що дозволяє слухачеві випустити свої власні втрати та надії.

Нове покоління української музики переосмислює емо-рок у сучасному контексті: гурт Апатія у треку «Гештальт» звучить як акустична карта емоційного апокаліпсиса в місті. Кіберемокор-гурт стискає токсичні стосунки до ритмічної матриці, де текст є хірургічно точною інструкцією з емоційної деструкції, а слухач стає свідком холодної геометрії страждання.

Clonnex у треку i feel pain приміряє на себе лінзу клауд-репу, полишаючи метаіронію заради більш доступного сприйняття. Це ультимативна sad boy-класика, яка може сподобатися будь-кому, від поціновувачів олдскульного хіп-хопу до тих, хто шукає щирості в сучасному репі. Гурт залишається найцікавішим, але водночас найбільш недооціненим репером України.

Пропаща сила у треку «переобіжайся» доводить, що інді-рок у Україні більше не є явищем андеграунду. Нормальний інді-рок, який має тисячі слухачів, свідчить про те, що ситуація на сцені вирівнялася, і тепер навіть новачки можуть легко знайти свою аудиторію через алгоритми рекомендацій.

STASYA у композиції «Без макіяжу» бере знайому фразу й перевертає її так, що за кожним «не покажу» звучить впевнене «маю право». Це не сором'язлива відмова, а майже стьоб, завуальоване «ти, милий, ще не заслужив». Самоіронія перетворює можливу драму на танцювальний настрій, роблячи трек коротким маніфестом незалежності від чужих правил.