Одеські дельфінарії та мережа «Немо» опинилися в центрі нового розслідування

У новій частині розслідування авторка пов'язує одеські дельфінарії з міжнародною мережею «Немо», імпортом та експортом дельфінів, заниженням митної вартості та прихованими фінансовими схемами. Це продовження роботи, де кожен факт перевіряється з кількох сторін, щоб довести правду незалежно від періоду чи сторони конфлікту.

Команда розслідування наполягає на чесності та прозорості, тому перед публікацією теорії перевірялася у фахівців. Авторка зазначає, що для розуміння суті проблеми достатньо знань шкільної програми з математики та біології, адже саме науковий фасад часто прикриває нелегальний трафік.

Історія показує, що людина постійно намагається підкорити природу, і дельфіни не виняток: їх їдять, експлуатують для розваг та досліджують. Зараз дельфінарії заборонені у більшості країн світу, і сподівання на те, що Україна скоро приєднається до цього списку, є дуже актуальним.

Якщо уявити, що катівні закриють, виникає логічне питання щодо долі тварин, яких вже виловили. Ідеальні умови для реабілітації та розведення створили американці: відкриті морські вольєри, природна вода з течією, глибина 10–15 метрів та постійний ветеринарний супровід.

У мережі «Немо» та родині Кисловських-Кучуків функціонує понад 20 дельфінаріїв. За майже 25 років існування одеського дельфінарію «Немо» офіційно зафіксовано лише декілька смертей, хоча неофіційна інформація свідчить про інше. Дельфіни, експортовані до інших країн, де фіксувалися смерті, помирали за 1–3 роки.

Аналіз математичних даних показує, що з 2005 року по 2015 рік кількість ссавців у мережі стрімко зростала завдяки закупівлям у Японії та відкриттю нових об'єктів. Висока смертність у неволі компенсується замовленням нових диких особин під тими ж кличками, що підтверджується звітами міжнародних організацій.

Державний океанаріум офіційно підтвердив дані про імпорт 20 особин у 2013 році за сумою 260 тис. доларів США, отримувачем яких стало ТОВ «Нерум». Це офіційне визнання державою масштабу операції, яка, ймовірно, мінімізувала податкові зобов'язання та виводила капітал.

Додатково зафіксовано використання промислового підприємства як логістичного каналу для експорту під виглядом обладнання, що дозволяє маскувати переміщення біологічних активів. Юристи мережі та приватний виконавець готують акти про «втрату комерційної цінності» активів через воєнні дії, щоб легалізувати зникнення тіл.

Лицемірство системи проявляється в тому, що арештовують рибалок з вудками, але не можуть знайти моторні човни, які «заганяють» дельфінів. Ночами хтось продовжує кидати сітки, охороняючи водний простір, тоді як Андрій Кисловський публічно позиціонує себе як військовослужбовець, керуючи бізнесом.

Згідно з антикорупційним законодавством, військовий офіцер не має права керувати бізнесом та мати активи в країні-агресорці. Служба може бути формою «патріотичного алібі», яке блокує обшуки СБУ, водночас керуючи компаніями в Анапі через матір. Питань щодо будівництва об'єктів на ділянках, виділених під благоустрій, стає все більше.