У ту лютневу ніч, коли почалася повномасштабна війна, Олександр з позивним «Грім» почув не вибухи, а тишу. У велетенській казармі, де збиралися сто двадцять військових, мовчки вставали, вдягали бронежилети і брали зброю. Лише чути було, як шнуруються берці, і ця тиша давала кожному розуміння, що робити далі.

Так війна увійшла в життя зенітника, і відтоді він на ній безперервно — від стрільця звичайної радянської зенітки у 2014-му до командира пускової установки сучасного західного ЗРК сьогодні.