Європейці щороку сплачують сотні євро за обслуговування зливової каналізації, що відводить дощову воду не в ґрунт, а у міську систему. У багатьох країнах континенту мешканці зобов'язані платити окремий податок за дощ, сума якого сягає €150-200 з кожного домогосподарства. Українцям поки що такі збори не загрожують, проте досвід сусідів може стати актуальним у майбутньому.

Система діє у Нідерландах, Німеччині, Данії, США, а також у містах Франції та Бельгії. Основна мета податку — покриття витрат на утримання та ремонт інфраструктури, яка відводить дощові води з міських територій. Міські каналізаційні мережі часто перевантажені через велику кількість опадів, тому держава перекладає частину витрат на мешканців, які безпосередньо користуються системою.

Розрахунок збору базується на площі нерухомості та кількості дощових вод, що потрапляють у каналізацію. В деяких країнах враховується навіть тип покрівлі чи наявність зелених зон біля будинку. Найбільше поширення податок отримав у Нідерландах, де велика частина території знаходиться нижче рівня моря, а також у Німеччині та Данії.

Збір коштів дозволяє модернізувати зливові системи та запобігати підтопленням під час сильних дощів. Усі ці країни мають спільну проблему — значні витрати на утримання міської інфраструктури, тому податок дозволяє розподілити фінансове навантаження між мешканцями, а не перекладати його лише на бюджети міст.

Для України тема податку на дощ поки що виглядає екзотичною, проте зміни клімату та зростання урбанізації призводять до навантаження на старі міські системи водовідведення. Якщо держава не зможе ефективно фінансувати обслуговування інфраструктури, ймовірність запровадження подібних зборів зростає. Європейський досвід показує, що залучення мешканців до співфінансування дозволяє підтримувати каналізаційні системи у належному стані та уникати підтоплень.