Живи. Люби. Світи Який прекрасний білий світ І в ньому рай — Земля!

Творець сади тут посадив І заквітчав поля. Весь світ любов’ю оповив, Подарував життя. Немає меж для кольорів І радості буття.

Людино, з вдячністю схились Перед лицем Творця. Покликав в гості сам Господь Тебе до цардворця. Сміливо по життю іди.

Люби. Шукай. Світи.

В журбі і щасті пам’ятай: Вінець творіння —ТИ! Я — жінка Я Жінка. Я пісня.

Я Лада. Твоя Богом дана розрада. Я дому й сім’ї берегиня.

Любові й кохання богиня. Мелодія серця. Я — доля.

Вино — що смакують поволі. Мов птаха у небі — я вільна. Я вітер рвучкий.

Я свавільна. Я полум’я ватри. Я сильна.

Мов небо — мінлива, ваблива. Така, наче хвиля — примхлива. Я — море безкрає.

Я — нива. Я тільки кохана — щаслива. Мов квітка розквітла — вродлива.

Я біла лебідка ласкава. Весела, мов щира забава. Я — пташечка сіра у гаю, Що дзвінко і любо співає.

Вдячний псалом Я так Тебе люблю, мій добрий Отче! Ти бережеш мене і дні, і ночі. Твоє Ім’я святе щодня благословляю.

Я знаю, Ти зі мною, вірно знаю. Я дякую Тобі за світле щастя, За віру і любов, і мить причастя. За небо голубе і зорі вечорові, За тиху радість, музику у слові.

Я вдячна за дари моєму дому І за науку у Письмі Святому. За те, що написав мого життя поему. За сльози радості в житті моєму.

Усім завдячую Тобі, мій Боже, Твоїй великій мудрості і силі! Усе, що у житті зробити мрію й зможу — Лише з Тобою буде серцю милим… Сині небеса Пейзажами земними зачарована, Дивлюся я у сині небеса.

Любов’ю милосердно обдарована Живить мене божественна краса! Огорнута земля святою благістю. Сповита, мов народжене дитя.

І я молюся, причастившись радістю У всесвіті розквітлого життя. Морями вселюбові розливається Небес нерукотворная краса. У купелі небесній очищаюся — Усім прощають сині небеса…

Де грань ота між «вчора» і «сьогодні». Між теплим і холодним почуттям. І словом тим — що кануло в безодню. І кроком тим — що змінює життя.

Ще вчора небо ясно голубіло І обрій золотився вдалині — Сьогодні квіти вкриті снігом білим, І вітер гонить хмари крижані. Межа — тонка, невидима, ранима. Торкнешся — і струною забринить.

І кожен рух у просторі значимий. Від дотику — все змінюється вмить. Наповнюйте, плекайте світ любов’ю — Високим, світлим, ніжним почуттям!

Для неї не шкодуйте поту й крові, А як потрібно — навіть і життя. Марічка ДЗВІНКА