Поезія жовківчан про ситуацію в Україні стала своєрідним голосом народу, який не може стояти осторонь. У віршах звучать слова про те, що небо падає під ноги, коли країна гине, і заклик не бути байдужим. Авторки і автори звертаються до кожного, щоб підтримати її своїм плечем, бо сліпота та байдужість вже не мають місця в часи агонії міст і сіл.