Професор Київської школи економіки Ігор Сердюк опублікував наукову статтю про вигадану країну Муріноа, яка нібито успішно вийшла з-під влади Франції. Матеріал, створений за допомогою штучного інтелекту за пів години, з'явився у журналі «Національні інтереси України», який керує Ірина Жукова, близька соратниця народного депутата Іллі Киви. Редакція визнала фейк лише після того, як професор сам повідомив про те, що описана республіка не існує.

Ця подія нагадала про відомий «жарт Сокала», коли американський фізик Алан Сокал опублікував псевдонаукову працю, щоб довести, що деякі наукові журнали публікують тексти лише за упередженнями редакторів. У випадку з Ігорем Сердюком ситуація виглядає ще абсурдніше: він використав нейромережу ChatGPT, щоб сгенерувати історію про боротьбу вигаданого народу за незалежність та процвітання.

Висновки статті про Муріноа виглядали переконливо: автори наполягали на необхідності власних джерел їжі, підтримки місцевих виробників та партнерства під час війни чи блокади. Професор наголосив, що ці уроки можуть бути корисними для сучасної України, хоча вся наукова база матеріалу була сфальсифікована штучним інтелектом.

Незважаючи на те, що в англомовній анотації автор прямо вказав, що Муріноа — вигадана тихоокеанська країна, а його місцем роботи названо неіснуючий музей історії на Волині, статтю все ж таки опублікували. Журнал «Наукові перспективи» схвалив матеріал за сім хвилин після отримання, навіть без проведення стандартної рецензії незалежними експертами.

Дослідження показало, що у видавничій групі «Наукові перспективи» публікуються роботи відомих українських політиків та чиновників, серед яких — Валерій Залужний, Давид Арахамія та Олександр Півненко. Багато з цих авторів обирають такі журнали для отримання категорії «Б», що необхідне для захисту дисертацій та отримання вченого звання, навіть якщо їхні роботи не мають реальної наукової новизни.

Ірина Жукова, очільниця видавничої групи, має дві вищі освіти з відзнакою та державні нагороди, але її дисертація раніше викликала сумніви через ознаки плагіату. Після того, як «Бабель» звернувся до неї з запитанням про фейкову статтю, вона спочатку відмовилась коментувати, а згодом заблокувала номер журналу. Однак видавництво вже повідомило автора про відкликання матеріалу після ознайомлення з доказами.

Цей інцидент став ще одним доказом того, як конвеєрні наукові журнали перетворилися на прибутковий бізнес, де формальні вимоги до рецензування ігноруються заради швидкої публікації та отримання коштів від авторів. Для читачів та науковців це сигнал про необхідність критичного ставлення до джерел інформації, навіть якщо вони видаються офіційними виданнями.