Сьогодні у Кременчуці відбулося важке прощання з Максимом Заволокою, молодим воїном, який героїчно загинув під час російської агресії. Максим не встиг дізнатися, що став батьком, але навіть не встиг побачити свою доньку. Його шлях до рідної землі був довгим, оскільки тривалий час Захисник України вважався безвісти зниклим.

Максим з дитинства проживав у селі Шепелівка, де закінчив дев'ять класів місцевої школи, а потім продовжив навчання у Кременчуці. Після досягнення повноліття він підписав контракт із Збройними Силами України. На момент загибелі йому було б 24 роки, а на момент зникнення — 22 роки.

Відповідальність за життя та долю Максима взяли на себе рідні, друзі та однокласники. Дружній учительський колектив також прийшов попрощатися зі своїм колишнім учнем. Перша вчителька пані Людмила розповіла, що Максим був дуже хорошою дитиною, завжди усміхненим і ніколи не відмовляв у виконанні обов'язків.

Класна керівниця Наталія Іванівна нагадала, що хлопчик був добрим і спокійним. Вона розповіла, що після завершення навчання Максим поїхав у Кременчук, одружився і жив там. Вона знала, що син служить у ЗСУ, але надія на те, що він може бути в полоні або госпіталі, не справдилася.

Товариш Ілля розповів, що Максим знав про вагітність дружини і навіть сам обрав ім'я для майбутньої доньки. Вони часто зустрічалися, і про Максима залишилися лише найкращі спогади як про чуйну людину. Так і не дізнавшись, що став батьком, він зник безвісти за місяць до народження доньки Єви.

З квітами та прапорами земляки зустріли Максима під стінами Свято-Миколаївського собору, де проходило прощання. Труну вносили нацгвардійці під звуки військового оркестру. Після відспівування молодого воїна поховали у секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України на Свіштовському кладовищі.

У скорботі залишилися молода вдова та маленька донька, яка ніколи не побачить свого батька. Разом із ними сумує весь Кременчук, який сьогодні попрощався зі своїм Захисником. Героїчна жертва Максима Заволоки залишить слід у серцях багатьох людей.