Майже чотири роки минуло з моменту трагічного теракту в Оленівському СІЗО, де росіяни підірвали барак із українськими військовополоненими. Загинуло 49 людей, понад 130 отримали поранення, але більшість із них досі перебуває в неволі. Їхні родини об'єдналися в громадську організацію «Спільнота Оленівки», щоб боротися за повернення рідних, проте стикаються з ігноруванням та тиском з боку державних органів.

Олександра Отрок, яка втратила чоловіка Ярослава, розповідає, що після вибуху в липні 2022 року його ім'я з'явилося в списках поранених, але згодом тіло повернули лише в жовтні. Попри сподівання на швидкий обмін, родини отримують лише відмовки. За офіційними даними, більшість поранених у Оленівці досі не повернулися додому, тоді як обміни часто включають осіб, які зрадили побратимів.

Ганна та Олег, які чекали на повернення чоловіка з Маріуполя, стали свідками того, як сподівання змінюються на розчарування. Після зустрічей з керівництвом Офісу Президента та ГУР вони почули, що рідні повернуться лише в кінці війни. Це призвело до публічних акцій протесту, де родини вимагали відповідей, але натомість отримали протоколи та загрози.

Ситуація загострилася, коли представники влади почали проводити «бесіди» з організаторками акцій, перевіряти їхні телефони та ігнорувати запити на зустріч з Президентом. Попри те, що суд визнав дії активісток законними, тиск з боку спецслужб триває. Родини вважають, що влада приховує реальну інформацію про кількість разів, коли прізвища їхніх рідних подавалися на обмін.

Сьогодні «Спільнота Оленівки» продовжує боротьбу, оголосивши безстрокове голодування та плануючи нові мітинги. Вони наголошують, що потребують не лише повернення полонених, а й людського розуміння та чесних відповідей від влади. Активістки наполягають на зустрічі з Володимиром Зеленським, щоб розкрити всі деталі ситуації та зупинити ігнорування їхніх проблем.