Російська пропаганда проти Віктора Ющенка – Українська газета Час

5 Травня, 2026, 09:21 Він одним із перших почав підіймати тему Голодомору, просувати тему національної ідентичності. Саме завдяки Ющенку в Європі вперше заговорили, що Україна – не росія. Звісно, росії це було дуже невигідно.

І ось що вони зробили. Російська пропаганда проти Віктора Ющенка почалася ще до його перемоги на виборах 2004 року — і будувалася за знайомими шаблонами ФСБ, які використовуються й сьогодні. Головна мета — дискредитувати, посіяти недовіру і зламати підтримку всередині країни, щоб досягти проросійських цілей та непомітно окупувати Україну – спершу культурно, далі – фізично.

Ось як це працювало: 1. Делегітимізація через “керований Заходом” Ющенка подавали як “ставленика США”, людину, яка нібито діє не в інтересах України. Це класичний прийом — позбавити політика суб’єктності.

2. Отруєння і спроба висміяти Після його отруєння діоксином замість співчуття з’явилися вкиди, що це “піар” або “самоотруєння”. Його зовнішність активно використовували для насмішок — щоб знецінити як лідера.

3. Розкол країни Просувалась теза “Схід проти Заходу”. Ющенка позиціонували як “чужого” для частини України, щоб послабити єдність.

4. Демонізація через НАТО і ЄС Будь-які його кроки до інтеграції в Європу подавались як загроза — мовляв, це “втрата суверенітету” і “втягування у війну”. 5.

Знецінення Помаранчевої революції Помаранчева революція російські медіа описували як “технологію”, “майдан за гроші”, а не як реальний протест людей. 6. Інформаційний шум і перевантаження Паралельно запускали десятки взаємовиключних версій подій — щоб люди просто перестали розуміти, де правда.

7. Образ “пасічника” як знецінення Ющенка навмисно зводили до образу “бджоляра”. Його захоплення пасікою подавали не як хобі, а як доказ “несерйозності” і відірваності від політики.

Це була спроба зробити з президента карикатуру. 8. “Шароварщина” і висміювання українського Його увагу до мови, культури, історії подавали як щось примітивне.

Просували наратив, що це “село”, “відкат назад”, щоб знецінити саму ідею української ідентичності. 9. Теза про “слабкого лідера” Через спокійний стиль і відсутність агресивної риторики його показували як нерішучого.

Це контрастували з образом “сильного керівника” у російській моделі. 10. Постійне повторення як метод Слово “бджоляр” почали використовувати системно — у новинах, токшоу, мемах.

Часте повторення робить ярлик звичним, а згодом — “правдою” в очах частини аудиторії. 11. Побутові деталі проти політики Замість рішень і реформ акцент переносили на дрібниці: пасіка, вишиванки, традиції.

Таким чином серйозні теми витіснялись другорядними. 12. Іронія замість аргументів Ставка робилась на насмішку, а не на дискусію.

Бо сміх швидше руйнує довіру, ніж складна критика. Цікаво, що більшість цих інструментів залишилися незмінними. Вони застосовуються й зараз проти різних українських політиків і народ їх масово повторює.

Ющенко став одним із перших, проти кого це було відпрацьовано так масштабно — і фактично тестом для подальших інформаційних атак проти України. Якби російська пропаганда не демонізувала НАТО, можливо, війна в Україні і не почалася б. А так – люди самі поширювали російський наратив “буде НАТО – буде війна”.

Знесли Ющенка, втоптали у бруд всі символи країни, відмовилися від НАТО і взяли курс на шапкокрадство.