Мозок уві сні не є пасивним відтворювачем минулого досвіду, а активно створює динамічні історії, схожі на фільми для одного глядача. Це стверджують дослідники Школи поглибленого вивчення IMT у Лукці, які опублікували свої висновки в авторитетному журналі Communications Psychology. Їхні результати змінюють уявлення про те, як саме працює наша свідомість під час сну.

Унікальність сновидінь визначається поєднанням стійких рис особистості та випадкових подій, які людина переживає протягом дня. Вчені проаналізували понад 3366 описів снів та реальних подій, отриманих від 287 дорослих учасників. Протягом двох тижнів добровольці щодня фіксували свої переживання та сновидіння, що дозволило отримати детальну картину взаємозв'язку між реальністю та сновидіннями.

Аналіз показав, що у снах домінують візуально-просторові деталі, велика кількість персонажів та дивні події, які часто не мають логічного пояснення. Знайомі місця, такі як робота чи школа, можуть перетворюватися на нові сцени, змішуватися зі спогадами та очікуваннями. Люди, схильні до частого блукання думок, частіше бачать фрагментарні сни, тоді як ті, хто надає їм великого значення, описують більш насичені та захопливі історії.

Особливу увагу дослідники приділили періоду локдауну під час пандемії COVID-19. Тоді у снах спостерігалося значне збільшення згадок про обмеження та підвищення емоційної інтенсивності, що згодом поступово нормалізувалося. Це підтверджує гіпотезу про те, що сновидіння виконують важливу еволюційну функцію, допомагаючи людині регулювати емоції та обробляти негативний досвід.

Провідний автор дослідження Валентина Елче зазначила, що сни є динамічним процесом формування, який залежить від того, ким є людина і що вона переживає. Замість того щоб бути просто побічним продуктом нейронної активності, сновидіння можуть слугувати механізмом навчання та консолідації пам'яті, допомагаючи зрозуміти події власного життя та винести з них уроки.