Оборонна компанія Fire Point, що стала одним із ключових гравців на ринку безпілотних технологій та далекобійного озброєння, опинилася в епіцентрі суспільного резонансу. Головна причина напруги — біографія співвласника та головного конструктора Дениса Штілермана, а також згадки про фірму у матеріалах, пов'язаних із так званими «плівками НАБУ».

Денис Штілерман, народжений у 1974 році в Одесі, розпочав навчання у Московському фізико-технічному інституті у 1991 році. Журналісти звертають увагу на його роботу в Росії у 2000-х роках, де він, за його ж словами, брав участь у розробці концепції для Міністерства оборони РФ. Хоча бізнесмен стверджує, що це була лише дослідницька робота, сам факт співпраці з російським відомством викликає запитання щодо його діяльності до 2008 року.

Окремої уваги заслуговує питання громадянства. Штілерман визнає, що мав російський паспорт, який, за його словами, було анульовано у 2016 році. Однак експерти зазначають складність процедури виходу з громадянства РФ, що породжує сумніви щодо юридичної чистоти цього процесу. Бізнесмен наполягає на відсутності подвійної лояльності та дії в межах закону.

Додатковий резонанс спричинили згадки про бізнесмена Тимура Міндіча у записках, які називають «плівками НАБУ». У них фігурували можливі фінансові операції щодо Fire Point. Штілерман підтвердив, що Міндіч цікавився інвестиціями, але угода не була укладена. Він також заперечує достовірність цифр щодо доходів компанії, називаючи їх завищеними.

Після публікацій Денис Штілерман звернувся до Національного антикорупційного бюро з проханням перевірити автентичність матеріалів та допитати його як свідка. У компанії наголошують, що поширення неперевіреної інформації може зашкодити виконанню критично важливих для України оборонних контрактів.

Попри інформаційний тиск, Fire Point продовжує розвивати виробництво безпілотних систем, таких як крилата ракета FP-5 «Фламінго», та розширює міжнародну присутність, зокрема через проєкти у Європі. Дискусія навколо компанії виходить за межі бізнесу, торкаючись питань прозорості приватних оборонних підприємств у воєнний час.