Омріяні «терміни служби» — це чиста, сувора математика. Немає змісту кричати чи плакати. Держава тут буде максимально твердою: поки не буде чітко і без сумнівів визначено момент, коли нас можуть безпечно відпустити, без катастрофічних наслідків для фронту — нас не відпустять.

Реклама А коли можна буде відпустити? Тоді, коли буде зрозуміло, що кількість людей на фронті, в реальній війні достатня. Як ви вже мабуть відчули, саме цей момент — визначення достатньої кількості чисельності Сил оборони — є найбільш слабкою і непевною ланкою.

Чому? Тому що військова система сама ніколи не насититься людьми. Скільки їй не дай — буде мало.

Скільки їй не дай — буде мало Поставте себе на місце будь-якого командира. Уявіть, що вам постачають безкоштовних виконавців ваших завдань. Безкоштовних, тому що керівник не обмежений жодними бюджетами на їхнє утримання.

Кожен додатковий боєць, якщо він не алкозалежний чи хворий — це чистий плюс до ваших, як керівника, можливостей. І от, такий ресурс для виконання завдань вам пропонують обмежити. Чи зможете ви уникнути спокуси завищити свою потребу в людях?

Що тут є критерієм достатності кількості людей? Приміром, для оборони треба менше людей, чим для наступу… Тому чіткі терміни служби — це може бути лише акт політичної волі.

Котрий ніколи не народиться в рамках якогось окремого міністерства чи навіть цілого кабміну. Потрібен хтось, хто не буде питати виконавців їхню думку, а просто рубатиме з плеча . Це може бути рішення тільки однієї особи — Верховного головнокомандуючого.

Переконати його можна по-доброму, цифрами: розкладом, якою реальною кількістю людей на фронті за останні роки добивалася своїх результатів наша армія. Або — як завжди, великим і гучним суспільним запитом. Але чи до цього зараз нашому суспільству? Чи усвідомлює воно, що від строків служби залежить живучість війська, а від живучості війська — все інше?

Реклама: Оригінал Текст опубліковано з дозволу автора