На тимчасово окупованих територіях України 9 травня помітно зросла активність руху спротиву. Незважаючи на жорсткий контроль та репресії, українські партизани продовжують нагадувати загарбникам, що українська земля не скориться. Ці дії стали потужним сигналом для окупантів та колаборантів про те, що страх не знищив волю до свободи.

У Маріуполі невідомий чоловік вивісив український державний прапор із написом «Фашизм не пройшов, рашизм теж не пройде». Цей жест став не лише проявом особистої сміливості, а й нагадуванням про те, що навіть у місті під окупаційним контролем українська ідентичність залишається живою.

Паралельно в більшості окупованих населених пунктів невідомі почали поширювати друковані матеріали, адресовані російським військовослужбовцям. У поштових скриньках та на автомобілях окупантів з'явилися персональні «запрошення на концерт Кобзона» — чорний гумор, що натякає на неминучу відповідальність за вчинені злочини.

Окремо повідомляється, що подібні листівки з'явилися й у самих російських містах — Москві, Курську, Пензі, Санкт-Петербурзі та Казані. На них зображені дід і онук, які загинули на різних війнах: один — у Другій світовій, інший — під час так званої «сво». Такий образ б'є по міфу про «можем повторить», показуючи, що Росія здатна повторювати лише смертність та втрати.

Для окупаційної адміністрації такі акції є особливо болючими, адже вони руйнують створювану пропагандою картинку «повного контролю». Український прапор у Маріуполі та звернення до колаборантів свідчать про те, що підтримка окупаційного режиму матиме політичні, правові та моральні наслідки.

Активізація спротиву вкотре підтверджує: українське населення не прийняло окупацію, а тема відповідальності за війну дедалі сильніше повертається всередину самої РФ. Листівки в російських містах показують, що реальність частіше нагадує пропаганді про втрати, страх і неминучу відповідальність.