Астрономи вперше змогли не просто виявити екзопланету, а й визначити матеріал її поверхні. Телескоп Джеймса Вебба розкрив таємницю суперземлі LHS 3844 b, яка виявилася темною, розпеченою скелею без атмосфери, схожою на збільшену версію Меркурія. Це відкриття відкриває нову еру в вивченні далеких світів, де вчені тепер можуть досліджувати геологію, а не лише орбіти.

Планета розташована всього за 48,5 світлового року від Землі і обертається навколо холодного червоного карлика. Через надзвичайну близькість до зорі вона перебуває в припливному захопленні: один її бік завжди освітлений і нагрітий до 725°C, тоді як інший занурений у вічну темряву. Дослідження показало, що поверхня LHS 3844 b, ймовірно, складається з базальту або мантійних порід, а не з кремнеземної кори, як на Землі.

Вчені використали інфрачервоний спектрометр MIRI на телескопі Вебба, щоб виміряти теплове випромінювання денної півкулі планети. Порівнявши отримані дані з моделями різних порід, команда на чолі із Себастьяном Зібою та Лаурою Крейдберг змогла відкинути сценарій з наявністю атмосфери. Спектр ідеально узгоджується з темною поверхнею, вивітреною космічним випромінюванням або вкритою свіжою лавою, але без ознак вулканічних газів.

Відсутність атмосфери робить цю планету непридатною для життя, проте для науки вона є унікальним об'єктом. LHS 3844 b дозволяє вивчати фізичну історію кам'яних світів біля червоних карликів, які часто втрачають свої газові оболонки. Це відкриття підтверджує, що сучасні телескопи вже здатні «читати» геологічний склад далеких планет, навіть не бачачи їх як окремі диски.

Це дослідження, опубліковане в журналі Nature Astronomy, знаменує перехід від простого пошуку екзопланет до детального аналізу їхньої будови. Хоча LHS 3844 b не є «другою Землею», вона стає еталоном для порівняння інших кам'яних світів, допомагаючи зрозуміти, чому одні планети можуть підтримувати життя, а інші перетворюються на випалені пустелі.