Підвищення цін на світовому ринку енергоносіїв сприяє тимчасовому зростанню доходів Росії. У травні 2026 року нафтогазові надходження Кремля можуть сягнути 650 мільярдів рублів. Це значно більше показника минулого року, коли доходи склали 512,7 мільярда рублів.

Головним драйвером такого зростання стала енергетична криза. Конфлікт в Ірані та блокада Ормузької протоки сприяли стрибку цін на барель Brent до 120 доларів. Це дозволяє Росії отримувати додаткові прибутки попри дію обмежень.

Фото до матеріалу: Темпи доходів від нафти та газу в Росії підросли в травні через зростання світових цін

Водночас загальна тенденція для бюджету попри травневу пікове ситуацію залишається негативною. За перші п'ять місяців 2026 року доходи від енергетики прогнозується нижчими, ніж у відповідний період 2025 року. Російський бюджет зазнав просідання вже у першому кварталі, коли ціни на нафту були значно нижчими на фоні масштабного конфлікту на Близькому Сході.

Економісти пояснюють це просіданням у першому кварталі, коли ціни на нафту були нижчими до початку масштабного конфлікту на Близькому Сході. Попри поточне зростання, експерти зазначили, що загальний звітний період за 2026 рік має показати падіння доходів до 2,94 трлн рублів, що менше ніж 3,16 трлн рублів у 2025 році.

Українська сторона також гартується проти фінансування війни агресора за рахунок палива. Регулярні удари дронів завдали серйозної шкоди інфраструктурі. У квітні виробництво нафти впало на 300–400 тисяч барелів на добу через дрони.

Об'єктами атак стали ключові порти, такі як Усть-Луга, Новоросійськ, Туапсе та Приморськ. Це не дозволяє повноцінно використовувати світове вікно можливостей, яке виникло через дефіцит ресурсів. Атаки дронів на ключові порти змушують агресора скорочувати видобуток і компенсувати втрати.

Індія та Китай активно конкурують за постачання російської нафти. Обидві країни намагаються замінити втрачені обсяги з Близького Сходу. Москва отримує можливість диктувати умови та зменшувати дисконт на сировину, що не вирішує глобальної проблеми.

Незважаючи на тимчасовий сплеск у травні, довгострокова тенденція економіки-агресора йде на спад. Це підтверджує дієвість санкційного тиску, який не дозволяє Росії повністю компенсувати втрати та підтримувати економіку на стабільному рівні.