У липні минулого року “Українська правда” вперше розповіла про те, що квартиру друга президента Володимира Зеленського та співвласника студії “Квартал–95” Тимура Міндіча прослуховувалиНАБУ і САП. Тоді багато хто скептично поставився до цієї інформації. Однак вже у листопаді, коли в межах операції “Мідас” антикорупціонериоприлюднили перші фрагменти “плівок Міндіча”, стало зрозуміло не тільки те, що прослушка квартири на Грушевського, 9-а існувала, а й те, що на плівки потрапилаціла низка топових посадовців.

Станом на зараз перелік підозрюваних у розкраданнях на енергетицізупинився на колишньому міністрі енергетики та ексміністрі юстиції Германі Галущенку. А вже в колишнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака правоохоронці провелисерію обшуків. Ми не будемо робити великих анонсів, розуміючи, як давно українське суспільство чекало подробиць цієї непересічної історії.

А також відповідей на важливі запитання: як таке стало можливим і які висновки зробила влада, щоб унеможливити існування “шлагбаумів“, зловживань владою і корупції. Корупції на найвищому рівні. Як нам вдалося встановити, відповідні матеріали, зокрема великі фрагменти записів задокументованих розмов, давно долучені до процесуальних документів, наданих сторонам захисту.

До того ж два тижні тому НАБУ і САП через Офіс генерального прокуроранаправилидо Ізраїля більш ніж 10 томів матеріалів кримінальної справи в рамках запиту на екстрадицію Тимура Міндіча та Олександра Цукермана. Тому кількість осіб, до яких потрапили матеріали слідства, схоже, стала настільки великою, що днями окремі фрагменти почали “витікати” в мережу.

Причому “витік” цей стався з метою дискредитувати НАБУ і САП, які ці фрагменти і задокументували в рамках найбільшої антикорупційної операції в історії країни. “Українська правда” публікує першу частину “плівок Міндіча”.